«Я хочу вірити в мир у 2023 році»

Мовний бар’єр може становити небезпеку.

Юлія Білокриницька швидко зрозуміла це після приїзду до Фінляндії. Вона не знала фінської мови, але вільно володіла англійською. У Фінляндії це може завести напрочуд далеко.

«Якщо ви не володієте жодною з цих мов, то можете легко стати об’єктом експлуатації».

Наприклад, багато хто з іноземців, які приїхали до Фінляндії, не знають, що вони не повинні здавати паспорт своєму роботодавцю, або що у Фінляндії використовуються колективні трудові договори, у яких зазначено такі положення, як мінімальна заробітна плата та право на відпустку. Працівників, які не знають власних прав, легко обдурити.

«Я часто розмовляю зі своїми колегами, щоб упевнитися, що вони знають свої права. Наприклад, багато хто з них не знав, що, якщо вони захворіють під час відпустки, то можуть попросити перенести дні щорічної відпустки».

Я часто розмовляю зі своїми колегами, щоб упевнитися, що вони знають свої права.

Білокриницька переїхала до Фінляндії чотири роки тому зі своїм тодішнім хлопцем. Вони хотіли спробувати пожити за кордоном і шукали роботу у Фінляндії. Спочатку вони знайшли сезонну роботу в компанії з вирощування овочів та фруктів Seinäjoen Puutarha Oy, потім залишились працювати як тимчасові співробітники й, нарешті, стали постійними співробітниками.

Бажання жити за кордоном у Білокриницької з’явилося ще в старших класах середньої школи, коли вона їздила до США за програмою обміну учнями. Після отримання диплому бакалавра вона вирішила, що настав час знову спробувати щось нове.

«Я хотіла поїхати до Фінляндії, тому що люблю холодний клімат і чула, що це дуже спокійне місце. Сейняйокі відповідає всім моїм очікуванням: люди тут спокійні, а снігу й гарних краєвидів багато не буває».

БАГАТОНАЦІОНАЛЬНА РОБОЧА СПІЛЬНОТА

Білокриницька каже, що робота в теплиці має дуже механічний характер. Компанія в основному вирощує огірки — їх вона виробляє майже 5,8 мільйона кілограмів на рік. Необхідними умовами успішного вирощування тепличних огірків є не тільки тепло, світло і волога, а й проріджування, вентиляція та забезпечення достатньої опори. Робота також передбачає пакування продукції.

«Як і прибирання, робота в теплиці є однією з небагатьох, де можна обходитися без мовних навичок. Власне, у колективі з близько 60 працівників лише кілька осіб розмовляють фінською».

Українська, російська, литовська, румунська — усіма цими мовами розмовляють у Білокриницької на роботі, і багато працівників здебільшого спілкуються з іншими людьми в межах своїх мовних груп. Коли необхідно, кожен у міру можливостей готовий перекладати для інших.

«Особливо вихідці з колишніх радянських республік часто не розуміють англійської мови, не кажучи вже про фінську. Мої власні мовні навички є однією з причин того, чому я кілька років тому вступила до спілки».

Сьогодні Білокриницька є головним профспілковим організатором на своєму місці роботи, і до її обов’язків належить підтримка нових співробітників. Вона також входила до групи для тестування додатка Промислової профспілки — Hermes. Цей додаток спеціально розроблений для галузей, які значною мірою залежать від сезонних працівників, і він пропонує працівникам інформацію про правила й норми, що регулюють трудову діяльність у Фінляндії, не лише фінською та шведською мовами, а й англійською, російською та українською.

«Я вважаю, що цей додаток є величезним досягненням, тому що він дає можливість швидко отримати відповіді на будь-які запитання, які у вас можуть виникнути. Працівники можуть навіть показувати окремі фрагменти начальнику, причому кожна зі сторін може переглядати їх своєю мовою».

У Білокриницької є лише одне критичне зауваження: додаток ще недостатньо поширився на інші галузі. Наприклад, сфера клінінгових послуг серйозно потребує чогось подібного.

ОДНОКЛАСНИКИ НА ПЕРЕДОВІЙ

Хоча 27-річній Білокриницькій подобається жити у Фінляндії, вона готова повернутися додому, в Україну. Вона збиралася відвідати друзів і родину у своєму рідному місті Запоріжжі минулого Великодня, але її плани зірвало російське вторгнення. Через війну навесні до неї в Сейняйокі переїхала її мати з двома іншими дітьми.

«Моя молодша сестра швидко адаптувалася і знайшла нових друзів, але всі ми все ще сподіваємося незабаром повернутися в Україну. Я планувала вступити там до магістратури й далі розвивати свою професійну кар’єру. Моя спеціальність — германська філологія, і я гадаю, що могла би працювати вчителем або перекладачем».

Білокриницька каже, що Запоріжжя, яке має стратегічно важливе значення для енергетики регіону, наразі є наполовину окупованим. Члени її родини, які живуть у центрі міста, перебувають у відносній безпеці, але з інших частин міста й решти країни надходять тривожні новини. Білокриницька також знає людей на передовій, серед яких її друг дитинства та кілька однокласників. Вона слідкує за ними з Фінляндії через соціальні мережі.

Сама Білокриницька має намір повернутися до Запоріжжя, щойно закінчиться війна. Це станеться вже скоро — важливо зберігати віру в це.

«У 2023 році в нас настане мир. Можливо, не в перші місяці року, але до його кінця ми житимемо в мирі», — каже вона.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Додаток Hermes надає вичерпну інформацію про правила, що стосуються трудової діяльності у Фінляндії: www.hermesapp.fi