Rules of working life in English at Murikka: “Without infor­ma­tion, you’re lost”

Zasady życia zawo­dowego w języku angiels­kim w kole­gium Murikka: „Bez odpowied­nich infor­macji pogu­bisz się”

Työelä­män peli­sään­nöt [Regu­lile de bază ale vieții profe­sio­nale] la Murikka în limba engleză: „Dacă nu ai infor­mații, ești pierdut”

Arbets­li­vets spel­regler på engelska i Murikka: ”Utan kuns­kap är du vilse”

Työelä­män peli­sään­nöt englan­niksi Muri­kassa: ”Ilman tietoa olet hukassa”

Правила трудового життя англійською мовою в коледжі Мурікка: «Без інформації вам кінець»

В колледже Murikka на английском языке рассказывают о том, как устроена трудовая жизнь: «Без информации придется туго»

Các quy tắc của đời sống làm việc bằng tiếng Anh tại Murikka: “Nếu không có kiến thức bạn sẽ mất phương hướng”

Soome tööelu reeglid inglise keeles Murik­kas: „Tead­ma­tusest võid eksida“

In the Latomo confe­rence room at Murikka Insti­tute, a group of Industrial Union members of foreign background listen to a lecture on the rules of working life in English.

“If you expe­rience problems in the workplace, you can use what you’ve lear­ned here to find out if the solu­tion is found in the emplo­y­ment cont­ract, collec­tive agree­ment or the law,” says course instruc­tor Riikka Vasama.

One of the members atten­ding the course is Yaros­lav Slíž from Slova­kia. He came to Finland two years ago with the inten­tion to fulfil his dreams.

“My biggest dream is to own a house by the lake. Finland was the best choice for me because there are so many lakes here. Our lakes in Slova­kia are small.

Slíž values natu­ral peace and space and doesn’t want to live close to neigh­bours. That’s why he’d like the lake to be large. He and his girlfriend dream of star­ting a family.

“I’ve travel­led a lot in Europe but haven’t been to the Nordic count­ries before. I’ve always wanted to settle in Finland, Sweden or Norway preci­sely because of their natu­ral beauty.

Ulti­ma­tely, Slíž chose Finland because his friend already lived here and recom­men­ded the country. Slíž deci­ded to try life in Finland and moved to Rauma to work as a CNC machinist.

“Finding a job was very easy for me. My friend told about me to his mana­ger, after which I was contac­ted by the temping agency Barona.

Matters were made easier by the fact that Slíž is a skil­led profes­sio­nal. He had worked in Slova­kia as a CNC machi­nist for almost ten years before moving to Finland.

In May, Slíž chan­ged jobs and is now a CNC machi­nist at Purso-Tools in Pori.

“I mostly work on cams­hafts for the diesel engi­nes of large ships,” he says.

MOTIVATED BY A THIRST FOR INFORMATION

Jaros­lav Slíž found his way into the course on the rules of working life after lear­ning from an email news­let­ter that the Industrial Union is hosting cour­ses in English.

“I already atten­ded the You have rights course back in April in Uusi­kau­punki. This is my second course, and I plan to take more cour­ses in English in the autumn as well.

Slíž enrol­led in the union’s cour­ses because he had a strong thirst for information.

“Know­ledge is one of the most impor­tant things in this world. Without infor­ma­tion, you’re lost. I would like to see the union also offer cour­ses in English on speci­fic collec­tive agree­ments,” he says.

In Slova­kia, Slíž never belon­ged to a union. This is not uncom­mon in the country, as only 17% of emplo­yees in Slova­kia belong to a trade union. In Finland, the unio­ni­sa­tion rate of emplo­yees is 74%.

My biggest dream is to own a house by the lake.

Slíž first heard of the Industrial Union at the TE Office some eigh­teen months ago when he was laid off for the first time.

“I was told that if I am not a member of a union and want to receive at least some compen­sa­tion during the layoff, I would need to apply for unemplo­y­ment bene­fits from Kela”, Slíž recounts.

Slíž has enjo­yed his time at Murikka Insti­tute. At the end of the second day of the course, he headed for a walk and then to the sauna.

“This is like my dream: a house in the forest by the lake. The house is just slightly bigger.”

Slíž’s dream of star­ting a family is about to come true. He says that he got enga­ged with his Finnish girlfriend the week before the course.

DRAWN TO FINLAND BY SON’S WISH

News­pa­per deli­ve­rer Miranda Kihl­ström, who moved to Finland from the UK, heard about the Rules of working life course from a coworker.

“They’d had been in one of the previous cour­ses and said it was really good. I’m now very much looking forward to future cour­ses in English.

For Kihl­ström, the course served as a way of getting acquain­ted with Finnish working life. Among other things, she lear­ned why the holi­day season in Finland falls on the summer months.

“The course instruc­tor told us that Finns like to spend their holi­days in the summer. I, on the other hand, prefer to take my vaca­tion in the winter and travel someplace sunny and warm.”

For the first time in her life, Kihl­ström belongs to a trade union. She deci­ded to join the Industrial Union after lear­ning about the secu­rity provi­ded by membership.

“What especially caught my inte­rest is that if I’m uncer­tain about somet­hing, I can call the union and ask for advice as because of my background, I’m not always fami­liar with how things work in Finland.”

Kihl­ström also belie­ves that being a member will help her inte­grate into Finnish society.

Kihl­ström is a single parent of a 16-year-old boy. The two moved to Finland at the son’s wish. Kihlström’s son is half Finnish and wanted to come to study in Finland to get to know his roots better.

“He grew up in the UK and knows the British side of his family. He’s only visi­ted Finland on vaca­tion and wanted to stay here for longer this time. He also plays ice hockey, so Finland is the perfect country for him.

The mother and son are now both lear­ning Finnish. Kihl­ström has ran into a few obstacles in trying to learn the language. To her frustra­tion, Finns seem to want to converse in English with her instead of Finnish.

“I don’t really have a chance to prac­tice Finnish at work either because I work alone.”

“FINDING A JOB HAS BEEN HARD”

Kihl­ström moved to Tampere last Novem­ber and began work as a news­pa­per deli­ve­rer at Posti in Decem­ber. In her expe­rience, finding a job in Finland was very difficult.

“My previous work expe­rience isn’t very useful because I don’t speak Finnish and I don’t have a degree. Jobs for English spea­kers are mostly in the IT and tech­nical sectors,” says Kihlström.

She spent more than 20 years in the travel industry before switc­hing to the well­ness industry and later star­ting her own busi­ness. Howe­ver, she had to give up the busi­ness when her father became ill and passed away.

If I’m unsure about somet­hing, I can call the union for advice.

Kihl­ström began looking for jobs in Finland already before moving to the country.

“I joined Face­book groups that helped people from the UK make the move to Finland. That’s where I met Micheala, who told me about the job oppor­tu­nity at Posti.

Accor­ding to Kihl­ström, working in news­pa­per deli­very is not ideal for her as it doesn’t allow her to use her skill­set. She also doesn’t get to work as part of a team, which she enjoys.

“The work also has many posi­ti­ves. At night, it’s calm and quiet. The work itself isn’t stress­ful, and I get to enjoy beau­ti­ful nature. Posti is a large company, which opens up opportunities.”

In addi­tion to working, Kihl­ström volun­teers at Bloom ry, a non-profit based in Tampere where foreig­ners and locals can meet.

CULTURES CLASH AT WORK

The majo­rity of partici­pants in the Rules of working life course work in industrial sectors, inclu­ding Lev Bahtin, a Russian-spea­king Esto­nian who came to Finland for work at the request of a friend.

“My friend was a plant opera­tions mana­ger here and needed workers he could trust. He was offe­ring manual work with good pay.

Bahtin joined the Kotka-based Eagle Filters, a manu­fac­tu­rer of industrial filters, in Septem­ber 2021. At first, he felt that his cowor­kers were slow and lazy, as he was used to working at a diffe­rent pace in Estonia.

“Finns don’t live to work, but work to live. They don’t come home from work physically and mentally drai­ned. That was the first thing I had to learn and understand.”

Bahtin also encoun­te­red other cultu­ral diffe­rences in the workplace.

“I admire strong and inde­pen­dent Finnish women, but if I see a 60-kg woman pushing a load that weighs 12 to 15 kg, I will of course go and help”, says Bahtin.

Howe­ver, many of his cowor­kers refused the help. They felt that I thought they were weak or that I wanted to show off to appear strong,” says Bahtin.

“I explai­ned that if I can do somet­hing for them that is easy for me, I’d be happy to do it. We all have our strengths and should use them.”

After a few months, Bahtin’s cowor­kers no longer refused his help and some even asked for it.

“Although Finns can be cool as ice, it doesn’t take much to break the ice when you get to know them better,” says Bahtin.

AN UNPLEASANT SURPRISE ON NIGHT SHIFT

After he’d been in Finland for six months, the friend who encou­ra­ged Lev Bahtin to move chan­ged jobs and retur­ned to Esto­nia. Bahtin stayed behind in Kotka.

“We got a new opera­tions mana­ger, and after a year, I asked him for a raise. He said twice that he’d get around to talk to me about it, but then forgot the whole thing.

Anot­her year went by until one Satur­day night shift in April, Bahtin was told out of the blue that he was being let go.

“Can you imagine? I’d worked two morning and two evening shifts and when I came in for the night shift, I was told I was dismis­sed. The boss said that the company was in financial difficul­ties and that I was too expen­sive of an emplo­yee. I was of course shoc­ked,” Bahtin recounts.

A silver lining was that Bahtin had joined the Industrial Union the previous autumn. Thanks to this, he met the requi­re­ments for recei­ving earnings-rela­ted unemplo­y­ment allowance.

“My Finnish cowor­kers would say that joining a union was a waste of money, but my Esto­nian friend Georgi told me that there were bene­fits to being a member of a union.”

Although Finns can be cold, it doesn’t take much to break the ice.

When Bahtin heard about earnings-rela­ted unemplo­y­ment allowance and cour­ses offe­red by the union, he deci­ded to put in his applica­tion. Bahtin has found the Rules of working life course useful.

“If I’d taken the course six weeks ago, I would never have signed anyt­hing until I had spoken to a shop steward.”

As things stand, when he was dismis­sed, Bahtin ended up signing an agree­ment that exempts the emplo­yer from the obli­ga­tion to re-hire him.

“I tell every­one that if someone brings you papers to sign on a Satur­day night, don’t do it. You have time to wait until Monday and ask for advice.”

BREXIT LED TO THE DECISION TO MOVE

Micheala Bailey, who works in news­pa­per deli­very at Posti, raises her hand to ask a ques­tion in the Latomo class­room at Murikka Institute.

“How do I know if an emplo­yer is orga­ni­sed? That could be useful to know when looking for a new job,” she asks.

Bailey and her Finnish husband moved from their home in Scot­land to Finland just over four years ago because Bailey’s husband was homesick.

“He’s very close with his family whereas I don’t have much family in the UK, so we deci­ded to move to Finland.

Our deci­sion was also affec­ted by Brexit,” Bailey says.

“Before, we could travel between Finland and the UK  as much as we wanted and we both had the right to live in either country. After Brexit, we had to make the choice to settle in one of either country.”

Sett­ling into Finland has been a chal­lenge for Bailey. In particu­lar, she misses her old job. Bailey is a social worker by trai­ning. Back in Scot­land, she worked in children’s homes.

“I loved my job. I enjoy working with young people and had a lot of free­dom in my work. I could do all sorts of fun things with the kids.

Bailey recalls how she used to take young people inte­res­ted in sports to basket­ball and foot­ball matc­hes or go on vaca­tion in Spain with the youngsters.

“I have some really posi­tive memo­ries. I had a great time and even got paid for it. In Scot­land, I always worked with other people around me. Now, I’m working a job where I’m always alone.”

In her current job, she travels around Pirkan­maa by car, scoo­ter or bike.

“I cover deli­very routes all over Pirkan­maa when others call in sick, for example. I might be working in Sasta­mala one day and in Ylöjärvi or Tampere the next,” Bailey says.

“YOU CAN’T BE PICKY”

Finding a job in Finland is not very difficult, but you can’t be picky,” Bailey says. She came to Finland in April 2020 and star­ted work at Posti in September.

“It was impor­tant to me to find a job so that I have some work history in Finland and a refe­rence showing I’m a good and reliable employee.

Bailey was already a member of a union in her home country. “Social workers have a big and strong union in the UK,” she says. Bailey became a member of the Industrial Union after a few twists and turns.

“I first joined the wrong trade union because I didn’t know that news­pa­per deli­ve­rers belong to a diffe­rent union than postal workers.”

Bailey became aware of the matter lat year when she did not receive a one-time pay raise in accor­dance with the collec­tive agree­ment nego­tia­ted by the Post and Logis­tics Union PAU.

I thought the course could be a way to get answers to my questions.

In April, Bailey partici­pa­ted in the English-language course We the Union on the trade union move­ment. Bailey lear­ned about the Rules of working life course from her chief shop steward.

“Even though I’ve been working in Finland for nearly four years, there are still a lot of things I don’t unders­tand. “I thought the course could be a way to get answers to my questions.”

Bailey now knows how annual holi­days are deter­mi­ned in Finland, for example. She says she has learnt more about her rights and feels empowe­red by the information.

“I can now notice incon­sis­tencies in my current job and know what to do. If I change jobs, I know what I need to pay atten­tion to in the emplo­y­ment contract.”

New cour­ses for foreigners

“The course starts from the basics. We go over labour legis­la­tion, the impor­tance of collec­tive agree­ments on the terms of emplo­y­ment and the emplo­yee’s role as a party to the emplo­y­ment cont­ract,” says Riikka Vasama, course instructor.

She works in the Industrial Union as the Head of the Foreign Labour Unit.

“In the course, partici­pants get answers to ques­tions that are often rela­ted to working hours, pay, proba­tio­nary period, annual holi­days and working time reduc­tion days, called pekkas­päi­vät,” Vasama lists.

“Partici­pants are active, ask a lot of ques­tions and share their own expe­riences. It amazes me every time how great the group works toget­her despite being so diverse.”

Vasama says that there is a real need for English-language cour­ses as many of the partici­pants say they would have done things diffe­rently if they’d had more infor­ma­tion about Finnish working life.

“The cour­ses have a posi­tive impact on inte­gra­tion and empower­ment. The partici­pants are no longer punc­hing bags in the workplace, but emplo­yees who take action and know their rights.”

After the Rules of working life course, union members can now partici­pate in more trai­ning in English. The advanced course Union News will be orga­ni­sed for the first time this year, says Vasama.

“The course goes over diffe­rent themes in more depth and can be taken after comple­ting the basic course.

The Union News course will be orga­ni­sed in Murikka in late Septem­ber and early Octo­ber. In Octo­ber, the first Basic course for shop stewards will be held in English.

In addi­tion, the Industrial Union is hosting the weekend-long course Welcome to Industrial Union in Nuuk­sio, Espoo. Regio­nal and sector-speci­fic cour­ses in English are also upcoming.

“A special new feature is the course in Ukrai­nian on the terms of emplo­y­ment in the agricul­ture and horticul­ture sectors, which is the first of its kind.”

The Industrial Union’s cour­ses are free of charge to members, and the union also reim­bur­ses members’ travel expen­ses. For more infor­ma­tion about the cour­ses, see the Tekijä magazine and the Industrial Union’s study guide. The union also sends out news­let­ters by email about English-language cour­ses to all members whose language is repor­ted as other than Finnish or Swedish.

“The cour­ses offer new infor­ma­tion and a chance to unwind. They are also a great oppor­tu­nity to get to know other union members,” Vasama says.

Zasady życia zawo­dowego w języku angiels­kim w kole­gium Murikka: „Bez odpowied­nich infor­macji pogu­bisz się”

TEKST MEERI YLÄ–TUUHONEN
ILUSTRACJE JYRKI LUUKKONEN

Grupa członków Teol­li­suus­liitto z zagra­nicy z uwagą słucha wykładu po angielsku w ramach kursu Zasady na rynku pracy w klasie Latomo w kole­gium Murikka.

– Jeśli w miejscu pracy pojawią się problemy, na pods­tawie infor­macji, które tu uzys­kacie, możecie najpierw dowiedzieć się, czy rozwiąza­nie można znaleźć w umowie o pracę, układzie zbio­rowym lub obowiązującym prawie, mówi prowadząca kurs Riikka Vasama.

Jednym z uczest­ników kursu jest Jaros­lav Slíž, urodzony na Słowacji. Do Finlan­dii przy­jec­hał dwa lata temu, aby speł­nić swoje marzenia.

– Moim największym marze­niem jest posia­da­nie domu nad jezio­rem. Finlan­dia była dla mnie najlepszą opcją, ponieważ jest tu wiele jezior. Na Słowacji jeziora są małe.

Slíž ceni sobie spokój natury i własną prze­strzeń i nie chce blisko siebie sąsiadów. Dlatego lepiej, aby jezioro było duże. Marzy o założe­niu rodziny ze swoją dziewczyną.

– Dużo podróżowałem po Euro­pie, ale teraz po raz pierwszy jestem w krajach nordyc­kich. Zawsze chciałam osied­lić się w Finlan­dii, Szwecji czy Norwe­gii właś­nie ze względu na przyrodę.

Osta­tecz­nie Slíž wybrał Finlan­dię, ponieważ miesz­kał tu już jego przy­jaciel i polecił mu ten kraj. Slíž posta­nowił spró­bować i prze­niósł się do Raumy jako mecha­nik CNC.

– Znalezie­nie pracy było dla mnie bardzo łatwe. Kolega powiedział o mnie swojemu menadże­rowi i po tym skon­tak­towała się ze mną firma pracy tymcza­sowej Barona.

Pomogło to, że Slíž jest profes­jo­na­listą. Zanim prze­niósł się do Finlan­dii, przez prawie dzie­sięć lat pracował na Słowacji jako opera­tor CNC.

W maju Slíž zmie­nił pracę i obec­nie jest mecha­ni­kiem CNC w Purso–Tools w Pori.

– Produ­kuję głów­nie wałki rozrządu do silników wyso­kopręż­nych dużych statków – mówi.

GŁÓD WIEDZY POWODEM ROZPOCZĘCIA KURSU

Jaros­lav Slíž trafił na kurs Zasady na rynku pracy po otrzy­ma­niu e–maila od Teol­li­suus­liito z infor­macją o kursach stowarzysze­nia w języku angielskim.

– Wziąłem już udział w kursie You have rights w Uusi­kau­punki w kwiet­niu. To mój drugi kurs i planuję także wziąć udział w kursach w języku angiels­kim orga­nizowa­nych jesienią.

Slíž zaapli­kował na kursy prowadzone przez związek, ponieważ miał silny głód wiedzy.

– Wiedza jest jedną z najważ­niejszych rzeczy na tym świecie. Bez odpowied­nich infor­macji pogu­bisz się. Mam nadzieję, że związek zorga­nizuje także kursy po angielsku dotyczące układów zbio­rowych pracy – mówi.

Na Słowacji Slíž nigdy nie należał do związku. Nie jest to niczym niezwykłym w kraju, gdyż jedy­nie 17 procent pracow­ników należy do związków zawo­dowych. W Finlan­dii odpowiedni udział wynosi 74 procent.

Moim największym marze­niem jest posia­da­nie domu nad jeziorem.

Slíž twierdzi, że o Teol­li­suus­liito usłyszał półtora roku temu, gdy załatwiał sprawy w urzędzie pracy, kiedy to po raz pierwszy został okre­sowo zwolniony.

– Tam powiedziano mi, że jeśli nie jestem człon­kiem związku zawo­dowego, a chcę otrzy­mać chociaż jakieś odsz­ko­dowa­nie za okres zwol­nie­nia, to muszę wystą­pić do Kela o zasiłek dla bezro­bot­nych – wspo­mina Slíž.

Slížowi bardzo się podoba w kole­gium Murikka. Pod koniec drugiego dnia kursu najpierw poszedł na spacer, a następ­nie do sauny.

– To jest jak moje marze­nie: dom w lesie nad jezio­rem. Tylko budy­nek jest większy.

Marze­nie Slíža o rodzi­nie jest na drodze do urzeczywist­nie­nia się. Na tydzień przed kursem zaręczył się ze swoją fińską dziewczyną.

NA PROŚBĘ SYNA DO FINLANDII

Miranda Kihl­ström, listo­noszka, która prze­prowadziła się do Finlan­dii z Wiel­kiej Bryta­nii, usłyszała o kursie Zasady na rynku pracy od współpracownika.

– Osoba ta była na jednym z poprzed­nich kursów i powiedziała, że był on na naprawdę dobrym pozio­mie. Z niecierpliwością czekam na przyszłe kursy po angielsku.

Dla Kihl­ström kurs był swego rodzaju wprowadze­niem do fińs­kiego życia zawo­dowego. Dowiedziała się na nim między innymi, dlaczego sezon urlo­powy w Finlan­dii przy­pada na lato.

– Prowadzący kurs powiedział, że Finowie chcą spędzać wakacje właś­nie latem. Ja nato­miast chcę jeździć na wakacje zimą, bo chcę wtedy pojec­hać tam, gdzie jest słonecz­nie i ciepło.

Kihl­ström po raz pierwszy w życiu należy do związku zawo­dowego. Zechciała dołączyć do Teol­li­suus­liitto, gdy usłyszała o bezpieczeństwie, jakie zapew­nia członkostwo.

–Szczegól­nie zain­te­re­sowało mnie to, że jeśli czegoś nie jestem pewna, mogę zadzwo­nić do związku i popro­sić o radę, ponieważ ze względu na moje pochodze­nie nie do końca rozu­miem, jak wszystko wygląda w Finlandii.

Ponadto Kihl­ström wierzy, że człon­kostwo pomoże jej zintegrować się z fińs­kim społeczeństwem.

Kihl­ström samot­nie wychowuje 16–letniego syna. Na prośbę chłopca oboje prze­nieśli się do Finlan­dii. Syn Kihl­ström jest w połowie Finem i chciał przy­jec­hać na studia do Finlan­dii, aby lepiej poznać swoje tutejsze korzenie.

– Doras­tał w Wiel­kiej Bryta­nii, więc zna swoją brytyjską rodzinę. W Finlan­dii bywał tylko na wakac­jach, a teraz chciał zostać tu dłużej. Gra także w hokeja na lodzie, więc Finlan­dia jest dla niego ideal­nym krajem.

Äiti ja poika opis­ke­le­vat nyt molem­mat suomea. Kiele­no­pis­ke­lussa on pari mutkaa. Kihl­strö­min harmiksi suoma­lai­set halua­vat puhua hänen kans­saan englan­tia suomen sijaan. Matka i syn oboje uczą się obec­nie fińs­kiego. W nauce języka pojawiło się już kilka zakrętów. Ku rozcza­rowa­niu Kihl­ström, Finowie chcą z nią rozmawiać po angielsku, a nie po fińsku.

– Nie mogę porząd­nie ćwiczyć fińs­kiego nawet w pracy, ponieważ pracuję sama.

”TRUDNO O ZATRUDNIENIE”

Kihl­ström muutti Tampe­reelle marras­kuussa. Joulu­kuussa hän aloitti työt varhais­ja­ka­jana Postissa. Työpai­kan saami­nen Suomesta oli hyvin vaikeaa, Kihl­ström sanoo.

Kihl­ström prze­niosła się do Tampere w listo­padzie. W grud­niu rozpoczęła pracę jako listo­nosz na poran­nej zmia­nie w Posti. – Znalezie­nie pracy w Finlan­dii było bardzo trudne, mówi.

– Moje wcześ­niejsze doświadcze­nie zawo­dowe nie jest zbyt przy­datne, ponieważ nie mówię po fińsku i nie mam dyplomu. Dla osób anglojęzycz­nych miejsca pracy są głów­nie w dziedzi­nach IT i tech­nicz­nych, mówi Kihlström.

Przez ponad 20 lat pracowała w branży turys­tycz­nej, dopóki nie prze­niosła się do branży well­ness, a później założyła własną firmę. Musiała jednak z niej zrezyg­nować, gdy jej ojciec zacho­rował i później zmarł.

Jeśli czegoś nie jestem pewien, mogę zadzwo­nić do związku i popro­sić o radę.

Kihl­ström zaczęła szukać pracy w Finlan­dii jeszcze przed przeprowadzką.

– Dołączyłam do grup na Face­booku, które poma­gają Brytyjczy­kom w prze­prowadzce do Finlan­dii. W ten sposób poznałam Michaelę, a ona powiedziała mi o możliwości pracy na Poczcie.

Według Kihl­ström, praca listo­nosza na poran­nej zmia­nie nie jest dla niej idealna, ponieważ nie wykorzys­tuje swoich talentów. Nie może też wyko­nywać pracy zespołowej, którą lubi.

–Ta praca ma też wiele dobrych stron. W nocy jest cicho. Praca nie jest stre­sująca, a jednocześ­nie mogę cieszyć się piękną przy­rodą. Poczta to też duża firma, która oferuje szero­kie możliwości.

Po pracy Kihl­ström działa jako wolon­ta­riusz w Bloom ry. Jest to stowarzysze­nie non–profit działające w Tampere, w którym spoty­kają się ludzie z zagra­nicy i miejscowi.

ZDERZENIE KULTUR W PRACY

Większość uczest­ników kursu pracuje w prze­myśle. Tak samo jest w przy­padku Lva Bahtina, Estończyka, którego języ­kiem ojczys­tym jest rosyjski, który przy­był do Finlan­dii na prośbę przyjaciela.

– Mój przy­jaciel pracował tutaj jako kierow­nik operacyjny fabryki i potrze­bował ludzi, którym mógł zaufać. Powiedział mi, że ma do zaofe­rowa­nia pracę fizyczną, która jest dobrze płatna.

Bahtin rozpoczął pracę dla Eagle Filters, producenta filtrów prze­mysłowych, w Kotce we wrześ­niu 2021 roku. Począt­kowo miał wraże­nie, że jego koledzy są powolni i leniwi, gdyż był przyzwycza­jony do innego tempa pracy w Estonii.

– Finowie nie żyją dla pracy, tylko to praca jest dla życia. Nie przyc­hodzą do domu z pracy wyczer­pani fizycz­nie i psyc­hicz­nie. To była pierwsza rzecz, której musiałem się nauczyć i zrozumieć.

W swoim życiu zawo­dowym Bahtin zetknął się też z innymi różnicami kulturowymi.

–Podziwiam silne, nieza­leżne Finki, ale jeśli widzę 60–kilogramową kobietę pchającą przed­miot o wadze 12–15 kilo­gramów, to oczywiście idę pomóc – mówi Bahtin.

Jednak wiele jego koleża­nek z pracy odrzucało taką pomoc. Czuły, że uważam je za słaba lub że chcę pokazać, że jestem silny – mówi Bahtin.

– Wyjaś­niłem im, że jeśli mogę dla nich zrobić coś, co jest dla mnie łatwe, zrobię to z przy­jem­nością. Każdy z nas ma swoje mocne strony i powi­nien je wykorzystywać.

Po kilku miesiącach koleżanki Bach­tina nie odmawiały już pomocy, a niektórw wręcz o nią prosiły.

– Chociaż Finowie są zimni jak lód, to na szczęście po bliższym zapoz­na­niu okazuje się, że mają cienką skorupę – mówi Bahtin.

PRZYKRA NIESPODZIANKA NA NOCNEJ ZMIANIE

Po pół roku pracy w Finlan­dii przy­jaciel, który namówł Lva Bahtina na przy­jazd, zmie­nił pracę i wrócił do Esto­nii. Bach­tin nato­miast pozos­tał w Kotce.

– Dosta­liśmy nowego dyrek­tora operacyj­nego i po roku popro­siłem go o podwyżkę. Dwa razy powiedział, że to ze mną prze­dys­ku­tuje, ale potem o mnie zapomniał.

Minął kolejny rok, aż w kwiet­niu Bahtin został nieocze­kiwa­nie zwol­niony podczas sobot­niej nocnej zmiany.

– Wyobrażasz sobie? Miałem dwie zmiany poranne i dwie wieczorne, a kiedy przyc­hodzę na nocną zmianę, zwal­niają mnie. Według szefa firma miała kłopoty finan­sowe, a ja byłem zbyt drogim pracow­ni­kiem. Oczywiście, że to był dla mnie szok, wspo­mina Bahtin.

Chociaż Finowie są zimni jak lód, na szczęście mają cienką skórę.

Szczęściem w nieszczęściu było to, że Bach­tin dołączył do Teol­li­suus­liitto jesie­nią ubiegłego roku. Tym samym waru­nek czasu pracy był speł­niony i przysłu­giwała mu dieta dzienna uzależ­niona od zarobków.

– Moi fińscy koledzy mówili, że człon­kostwo w związku oznacza jedy­nie wydawa­nie dodat­kowych pieniędzy, ale mój estoński przy­jaciel Georgi powiedział mi, że człon­kostwo ma także zalety.

Kiedy Bahtin usłyszał o ubez­piecze­niu na wypa­dek bezro­bocia zależ­nym od zarobków i szko­le­niach związ­kowych, zdecy­dował się wypeł­nić formu­larz wniosku. Bach­tin uważa kurs Zasady na rynku pracy za przydatny.

– Gdybym poszedł na ten kurs półtora miesiąca wcześ­niej, nigdy nie podpi­sał­bym żadnego doku­mentu przed rozmową z mężem zaufania.

Teraz w związku ze zwol­nie­niem Bahtin zdążył już umieścić swój podpis na doku­mencie, który zwal­nia praco­dawcę z obowiązku przyjęcia pracow­nika do pracy z powrotem.

– Mówię wszyst­kim, że jeśli w sobotę wieczo­rem ktoś przy­nie­sie ci doku­ment do podpisu, nie podpi­suj się na nim. Masz czas pocze­kać do poniedziałku i popro­sić o poradę.

BREXIT WPŁYNAŁ NA DECYZJĘ

Micheala Bailey, która pracuje jako listo­noszka na poranną zmianę na Poczcie, podnosi rękę w sali Latomo w kole­gium Murikka.

– Skąd mam wiedzieć, czy praco­dawca jest zrzeszony? Infor­macje te mogą być przy­datne, jeśli szuka się nowej pracy, pyta.

Bailey prze­prowadziła się wraz ze swoim fińs­kim mężem z rodzin­nej Szkocji do Finlan­dii ponad cztery lata temu, ponieważ mąż Bailey tęsk­nił za domem.

– Ma bardzo blis­kie relacje z rodziną, a ja nie mam zbyt dużej rodziny w Wiel­kiej Bryta­nii, więc zdecy­dowa­liśmy się prze­prowadzić do Finlandii.

Na decyzję miało także wpływ wyjście Wiel­kiej Bryta­nii z UE – mówi Bailey.

– Przed Brexi­tem mogliśmy podróżować pomiędzy Finlan­dią a Wielką Bryta­nią tyle, ile chcie­liśmy i oboje mieliśmy prawo miesz­kać w każdym kraju, ale po Brexicie musie­liśmy osied­lić się w jednym z krajów.

Przy­jazd do Finlan­dii był dla Bailey trudny. Szczegól­nie tęskni za swoją poprzed­nią pracą. Bailey z wyksz­tałce­nia jest pracow­ni­kiem socjal­nym. W Szkocji pracowała w domach dziecka.

– Kochałam swoją pracę. Lubię pracować z młodymi ludźmi i w swojej pracy miałam dużą swobodę. Mogłam robić różne fajne rzeczy z młodzieżą.

Bailey wspo­mina, jak zabie­rała młodych ludzi zain­te­re­sowa­nych spor­tem na mecze koszykówki i piłki nożnej lub jeździła z nimi na wakacje do Hiszpanii.

– Pozos­tały mi naprawdę pozy­tywne wspom­nie­nia. Było fajnie, i do tego się opłacało. W Szkocji w pracy cały czas otaczali mnie ludzie. Teraz pracuję przez cały czas sama.

Podczas pracy prze­mieszcza się w różne części regionu Pirkan­maa samoc­ho­dem, hulaj­nogą lub rowerem.

– Pracuję na zastępstwo na trasach w całym Pirkan­maa, jeśli na przykład ktoś będzie chory. Jednego dnia mogę być w Sasta­mala, a następ­nego w Ylöjärvi lub Tampere, mówi Bailey.

”NIE NALEŻY BYĆ WYBIÓRCZYM”

Znalezie­nie pracy w Finlan­dii nie jest bardzo trudne, ale nie można być wybiórczym, mówi Bailey. Do Finlan­dii przy­jec­hała w kwiet­niu 2020 r., a pracę na Poczcie rozpoczęła we wrześniu.

– Znalezie­nie pracy było dla mnie ważne, aby mieć histo­rię pracy w Finlan­dii i aby także tutaj ktoś mógł powiedzieć, że jestem dobrym i niezawod­nym pracownikiem.

Bailey należała już do związku zawo­dowego w swoim rodzin­nym kraju. Mówi, że pracow­nicy socjalni mają w Wiel­kiej Bryta­nii duży i silny związek zawo­dowy. Bailey została człon­kiem Teol­li­suus­liitto, chociaż nie bez potknięcia.

– Najpierw dołączyłam do złego związku zawo­dowego, bo nie wiedziałam, że pracow­nicy doręczający pocztę na zmianę poranną należą do innego związku zawo­dowego niż pozos­tali listonosze.

Myślałam, że na kursie uzys­kam odpowiedzi na moje pytania.

Sprawa stała się dla Bailey jasna w zeszłym roku, kiedy nie otrzy­mała jedno­razowej podwyżki zgod­nie z ukła­dem zbio­rowym Związku Pocztowo–Logistycznego PAU.

W kwiet­niu Bailey wzięła udział w kursie po angielsku We the Union, który przeds­tawia ruch związ­kowy. Bailey usłyszała o obec­nym kursie od męża zaufania.

– Mimo że pracuję w Finlan­dii już prawie cztery lata, nadal wielu rzeczy nie rozu­miem. Myślałam, że na kursie uzys­kam odpowiedzi na swoje pytania.

Teraz Bailey wie na przykład, na jakich zasa­dach w Finlan­dii usta­lany jest coroczny urlop. Twierdzi, że dowiedziała się więcej o swoich prawach i czuje się wzmoc­niona infor­mac­jami, które otrzymała.

– Teraz potra­fię zwracać uwagę na sprzecz­ności w mojej obec­nej pracy i wiem, jak postę­pować. Jeśli zmie­nię pracę, wiem na co zwrócić uwagę w umowie o pracę.

Nowe kursy dla osób z obcym pochodzeniem

– Na kursie dla począt­kujących zaczy­namy od pods­taw. Przyglą­damy się prawu pracy, znacze­niu układów zbio­rowych jako wyznacz­nika warunków stosunku pracy oraz roli samego pracow­nika w proce­sie zawie­ra­nia stosunku pracy – mówi prowadząca kurs Riikka Vasama. Pracuje w Teol­li­suus­liito jako kierow­nik działu ds. pracow­ników o pochodze­niu zagranicznym.

W trakcie kursu uczest­nicy uzys­kują odpowiedzi na nurtujące ich pyta­nia, które często dotyczą godzin pracy, wynagrodze­nia, okresu prób­nego, urlopu wypoczyn­kowego i dni odpoczynku – mówi Vasama.

– Są aktywni, zadają dużo pytań i dzielą się włas­nymi doświadcze­niami. Za każdym razem nie mogę się nadziwić, jak wspa­niale współpracuje się w grupie, mimo że są one tak różnorodne.

Vasama twierdzi, że istnieje realne zapotrze­bowa­nie na kursy w języku angiels­kim, ponieważ wielu uczest­ników kursów twierdzi, że zachowa­liby się inaczej, gdyby wiedzieli więcej o fińs­kim życiu zawodowym.

– Kursy mają wpływ na inte­grację i poczucie włas­nej wartości. Uczest­nicy nie są już popyc­hadłami w pracy, ale aktyw­nymi pracow­ni­kami, którzy również znają swoje prawa.

Po przejściu kursu Zasady na rynku pracy czło­nek związku ma możliwość dalszego szko­le­nia się w języku angiels­kim. Kurs dla zaawan­sowa­nych Union News odbędzie się w tym roku po raz pierwszy, mówi Vasama..

– Jest to szko­le­nie pogłę­bione o zmie­niającej się tema­tyce, w którym mogą wziąć udział osoby, które ukończyły kurs podstawowy.

Kurs Union News odbywa się w Murikka od wrześ­nia do paździer­nika. Nato­miast w paździer­niku odbędzie się pierwszy pods­tawowy kurs po angielsku dla mężów zaufania.

Ponadto Teol­li­suus­liitto orga­nizuje kurs weeken­dowy Welcome to Industrial Union w Espoo, w Nuuk­sio. W przyszłości oferta poszerzy się o kursy anglojęzyczne o tema­tyce lokal­nej i dotyczące kokret­nych branż.

– Szczególną propozycją są po raz pierwszy orga­nizowane szko­le­nia w języku ukraińs­kim dotyczące warunków pracy w sekto­rach rolniczym i ogrodniczym.

Szko­le­nia Teol­li­suus­liitto są dla członków bezpłatne, a związek zwraca również koszty podróży swoich członków. Więcej infor­macji na temat kursów można znaleźć w magazy­nie Tekijä i przewod­niku po szko­le­niach Teol­li­suus­liito. Ponadto związek zawo­dowy wysyła e‑mail z infor­mac­jami o kursach prowadzo­nych w języku angiels­kim do wszyst­kich swoich członków, których język ojczysty jest wpisany do reje­stru człon­kows­kiego jako inny niż fiński lub szwedzki.

– Na kursach można zdobyć nowe infor­macje i trochę odetchnąć. Są także świetną okazją do pozna­nia innych członków stowarzysze­nia – mówi Vasama.

Työelä­män peli­sään­nöt [Regu­lile de bază ale vieții profe­sio­nale] la Murikka în limba engleză: „Dacă nu ai infor­mații, ești pierdut”

TEXT MEERI YLÄ-TUUHONEN
FOTOGRAFII JYRKI LUUKKONEN

Un grup de membri de origine străină ai Teol­li­suus­liitto ascultă cu atenție, în clasa Latomo a Cole­giu­lui Murikka, lecția în limba engleză din cadrul cursu­lui Fundațiile vieții profe­sio­nale.

– Dacă întâm­pi­nați probleme la locul de muncă, puteți afla mai întâi dacă soluția poate fi găsită într-un cont­ract de muncă, într-un cont­ract colec­tiv de muncă sau în legis­lația aplica­bilă, spune conducă­to­rul cursu­lui, Riikka Vasama.

Unul dintre cursanți este Yaros­lav Slíž , născut în Slovacia. Acesta a venit în Finlanda acum doi ani pentru a‑și îndeplini visurile.

– Cel mai mare vis al meu este să am o casă lângă lac. Finlanda a fost cea mai bună alegere pentru mine, deoa­rece aici sunt multe lacuri. În Slovacia, lacu­rile sunt mici.

Slíž prețui­ește pacea oferită de natură și spațiul perso­nal, și nu vrea vecini în apro­piere. De aceea e mai bine ca lacul să fie mare. El și prie­tena sa visează să își înte­meieze o familie.

– Am călă­to­rit mult în Europa, dar acum sunt pentru prima oară în țările nordice. Întot­deauna mi-am dorit să mă stabi­lesc în Finlanda, Suedia sau Norve­gia exact din cauza naturii.

În cele din urmă, Slíž a ales Finlanda pentru că prie­te­nul său locuia deja aici și i‑a reco­man­dat țara. Slíž a decis să încerce și s‑a mutat în Rauma să profe­seze ca mași­nist CNC.

– Mi‑a fost foarte ușor să găsesc un loc de muncă. Prie­te­nul meu i‑a spus mana­ge­ru­lui său despre mine, iar apoi compa­nia de închi­rieri a perso­na­lu­lui, Barona, m‑a contactat.

La acest lucru a cont­ri­buit faptul că Slíž este profe­sio­nist. Acesta lucrase în Slovacia ca mași­nist CNC timp de aproape zece ani înainte de a se muta în Finlanda.

În luna mai, Slíž și‑a schim­bat locul de muncă iar acum este mași­nist CNC la Purso-Tools, în Pori.

– În princi­pal efec­tuez arbori cu came pentru motoa­rele diesel ale nave­lor de dimen­siuni mari, spune el.

SETEA DE CUNOAȘTERE L‑A ADUS LA CURS

Yaros­lav Slíž și‑a găsit calea spre cursul Työelä­män peli­sään­nöt după ce a primit de la Teol­li­suus­liitto un e‑mail în care erau prezen­tate cursu­rile în limba engleză ale sindicatului.

– Am urmat deja în apri­lie cursul „You have rights [Aveți drep­turi]” orga­nizate în Uusi­kau­punki. Acesta este al doilea curs pe care îl urmez și intențio­nez să particip și la cursu­rile în limba engleză orga­nizate în toamnă.

Slíž a venit la cursu­rile sindica­tu­lui deoa­rece a dorit foarte mult să fie informat.

– Cunoaș­te­rea este unul dintre cele mai impor­tante lucruri în lumea asta. Dacă nu ai infor­mații, ești pier­dut. ”Sper ca sindica­tul să orga­nizeze și cursuri în limba engleză despre cont­rac­tul colec­tiv de muncă”, spune acesta.

În Slovacia, Slíž nu a făcut parte dintr-un sindicat. Nu este ceva neobiș­nuit în țara aceea, deoa­rece doar 17% dintre anga­jați sunt membri ai sindica­tu­lui. În Finlanda, cota cores­punză­toare este de 74%.

Cel mai mare vis al meu este să dețin o casă pe malul lacului.

Slíž spune că a auzit de Teol­li­suus­liitto, acum un an și jumă­tate, când a mers la TE-toimisto [Oficiul pentru Ocupa­rea forței de muncă], acesta fiind atunci dispo­ni­bi­lizat pentru prima dată.

– Acolo mi s‑a spus că, dacă nu sunt membru al unui sindicat și vreau să primesc măcar o oarecare compen­sație pentru perio­ada de dispo­ni­bi­lizare, trebuie să solicit indem­nizație de șomaj de la Kela, își amin­tește Slíž.

Slíž s‑a acomo­dat foarte bine la Cole­giul Murikka. La sfârși­tul celei de‑a doua zi a cursu­lui, acesta a mers mai întâi la o plim­bare și apoi la saună.

– Este așa cum am vizat: o casă în pădure, pe malul lacu­lui. Doar casa e mai mare.

Visul lui Slíž cu privire la fami­lie este pe cale să se îndepli­nească. Acesta spune că, cu o săptămână înainte de curs s‑a logo­dit cu prie­tena sa finlandeză.

ÎN FINLANDA LA DORINȚA FIULUI

Miranda Kihl­ström, distri­bui­toare mati­nală de ziare, care s‑a mutat în Finlanda din Marea Brita­nie, a auzit despre cursul Työelä­män peli­sään­nöt de la un coleg de serviciu.

– Acesta partici­pase la unul dintre cursu­rile ante­rio­are și a spus că a fost un curs foarte bun. Acum aștept cu nerăb­dare urmă­toa­rele cursuri în limba engleză.

Pentru Kihl­ström, cursul a fost un fel de orien­tare către viața profe­sio­nală finlan­deză. Aceasta a aflat, printre altele, de ce sezo­nul de conce­dii în Finlanda este în vară.

– Conducă­to­rul cursu­lui ne‑a spus că finlan­dezii vor conce­diu vara. Eu, pe de altă parte, vreau să îmi iau conce­diu iarna, pentru că vreau să călă­to­resc atunci către desti­nații cu soare și căldură.

Kihl­ström face acum parte dintr-un sindicat pentru prima data în viață. A vrut să se însc­rie la Teol­li­suus­liitto când a auzit sigu­ranța confe­rită de apar­te­nența la acesta.

- Inte­re­sul mi–a fost stâr­nit în mod special de faptul că, dacă nu sunt sigură de ceva anume, pot suna la sindicat și pot cere sfaturi, deoa­rece dato­rită origi­nii mele, nu înțe­leg cum funcțio­nează lucru­rile în Finlanda.

În plus, Kihl­ström consi­deră că apar­te­nența la sindicat o ajută să se integreze în socie­ta­tea finlandeză.

Kihl­ström are tutela exclusivă a unui băiat în vârstă de 16 ani. Cei doi s‑au mutat în Finlanda la dorința fiului. Fiul lui Kihl­ström este pe jumă­tate finlan­dez, și și‑a dorit să vină să studieze în Finlanda, pentru a‑și cunoaște mai bine rădăcinile.

- El a crescut în Marea Brita­nie, așa că își cunoaște fami­lia brita­nică. Acesta a fost în Finlanda doar în vacanțe, iar acum și‑a dorit să fie aici mai mult timp. De aseme­nea, el joacă hochei, și astfel Finlanda este țara perfectă pentru el.

Mama și fiul studiază acum limba finlan­deză. Există câteva dificultăți în învăța­rea limbii. Spre dezamă­gire lui Kihl­ström, finlan­dezii vor să vorbească limba engleză cu ea, în loc de finlandeză.

– Nu pot exersa limba finlan­deză nici la locul de muncă, deoa­rece lucrez singură.

„ANGAJAREA ESTE DIFICILĂ”

Kihl­ström s‑a mutat la Tampere în noiem­brie. În decem­brie, a înce­put să lucreze ca distri­bui­tor mati­nal pentru Posti [Serviciile Poștale]. Obți­ne­rea unui loc de muncă în Finlanda a fost foarte dificilă, spune Kihlström.

– Expe­riența mea profe­sio­nală ante­rio­ară nu a este foarte utilă, deoa­rece nu vorbesc limba finlan­deză și nu am o diplomă. Pentru cei care vorbesc limba engleză, există locuri de muncă, în princi­pal, în sectoa­rele IT și tehnice, spune Kihlström.

Aceasta a lucrat timp de peste 20 de ani în turism, până când s‑a trans­fe­rat în secto­rul pentru bunăs­tare și și‑a înființat propria afacere. Cu toate aces­tea, a trebuit să renunțe la aceasta când tatăl său s‑a îmbolnă­vit și a decedat.

Dacă nu sunt sigur de ceva, pot suna la uniune și să cer sfaturi.

Kihl­ström a înce­put să caute locuri de muncă în Finlanda deja înainte de a se muta.

– M‑am alătu­rat grupu­ri­lor de pe Face­book care ajută brita­nicii să se mute în Finlanda. Acolo am cunoscut‑o pe Micheala, și ea mi‑a spus despre opor­tu­ni­ta­tea de anga­jare la Posti.

Potri­vit lui Kihl­ström, munca de distri­bui­tor mati­nal nu este ideală pentru ea, deoa­rece nu-și poate folosi abilitățile. De aseme­nea, nici nu poate lucra în echipă, lucru care ei îi place.

– În munca asta există și multe aspecte pozi­tive. Noap­tea este liniște. Munca nu este stre­santă, și, în același timp, mă pot bucura de frumoasa natură. Posti este o compa­nie mare, și oferă și oportunități.

Pe lângă muncă, Kihl­ström face volun­ta­riat Bloom ry. Este o asociație non-profit care funcțio­nează în Tampere, unde străi­nii și local­nicii se întâlnesc.

CULTURILE S‑AU ÎNTÂLNIT LA LOCUL DE MUNCĂ

Majo­ri­ta­tea partici­panți­lor la cursul Työelä­män peli­sään­nöt lucrează în dome­niul industrial Așa a făcut și esto­nia­nul Lev Bahtin, vorbi­tor nativ de limbă rusă, care a venit în Finlanda la cere­rea unui prieten.

– Prie­te­nul meu lucra aici ca mana­ger de operațiuni al fabricii, și avea nevoie de lucră­tori în care să poată avea încre­dere. El mi‑a spus că există muncă fizică dispo­ni­bilă, pentru care se plătește bine.

Bahtin a înce­put să lucreze la Eagle Filters, producă­tor de filtre industriale, în Kotka, în septem­brie 2021. La înce­put, i s‑a părut că cei cu care lucra erau lenți și leneși, deoa­rece el era obiș­nuit cu un altfel de ritm de muncă, în Estonia.

– Finlan­dezii nu trăiesc pentru muncă, ci, pentru ei, munca este pentru trai. Ei nu merg acasă exte­nuați fizic și mental. A fost primul lucru pe care a trebuit să‑l învăț și să‑l înțeleg.

Bahtin a mai întâl­nit și alte dife­rențe de cultură în viața profesională.

– Admir o femeie finlan­deză puter­nică și inde­pen­dentă, dar dacă văd o femeie de 60 kg împingând un obiect de 12–15 kg, bineînțe­les că merg să o ajut, spune Bahtin.

Totuși, multe dintre cole­gele sale au refuzat ajuto­rul. Ele au crezut că le consi­der slabe, sau că vreau să le arăt că sunt puter­nic, spune Bahtin.

– Le-am explicat că dacă pot face pentru ele ceva, care este ușor pentru mine, aș fi bucu­ros să fac acest lucru. Fiecare avem propriile noastre puncte forte, și ar trebui să le folosim.

Câteva luni mai târziu, cole­gele lui Bahtin nu i‑au mai refuzat ajuto­rul, iar unele dintre ele chiar i l‑au cerut.

– Deși finlan­dezii sunt reci ca gheața, din fericire, aceasta este o fațadă subțire, când îi cunoști mai bine, spune Bahtin.

SURPRIZĂ NEFERICITĂ PE TURA DE NOAPTE

După șase luni de muncă în Finlanda, prie­te­nul lui Lev Bahtin, care l‑a fost atras aici, și‑a schim­bat locul de muncă, și s‑a întors în Esto­nia. În schimb, Bahti a rămas în Kotka.

– A venit un nou mana­ger de operațiuni iar, peste un an, i‑am cerut o majo­rare sala­rială. Acesta a zis de două ori că va discuta acest aspect cu mine, dar apoi mi‑a uitat cererea.

A mai trecut un an, când, în apri­lie, lui Bahti a fost brusc dispo­ni­bi­lizat, în timp ce se afla pe tura de noapte de sâmbătă.

- Vă puteți imagina? Făcusem două ture de dimi­neață și două ture de seară, iar când să intru pe tura de noapte, am fost dispo­ni­bi­lizat. Potri­vit șefu­lui, compa­nia avea dificultăți financiare, iar eu eram un lucră­tor prea scump. Bineînțe­les că a fost un șoc, își amin­tește Bahti.

Deși finlan­dezii sunt reci ca gheața, din fericire, aceasta este o fațadă subțire.

Partea bună a fost că Bahti se însc­ri­sese la Teol­li­suus­liitto în toamna prece­dentă. Prin urmare, condiția sa de anga­jare a fost îndepli­nită, iar el avea drep­tul la indem­nizații zilnice aferente câștigurilor.

– Cole­gii mei finlan­dezi au zise­seră că apar­te­nența la sindicat este doar o chel­tuială în plus, dar prie­te­nul meu esto­nian Georgi mi‑a zis că există și beneficii.

Când Bahti a aflat asigu­ra­rea de șomaj și cursu­rile sindica­tu­lui,  acesta a decis să comple­teze formu­la­rul de însc­riere. Bahtin consi­deră util cursul Työelä­män peli­sään­nöt.

- Dacă aș fi partici­pat la acest curs cu o lună și jumă­tate înainte, nu aș fi semnat nicio­dată vreun docu­ment înainte de a discuta cu lide­rul sindical.

La momen­tul dispo­ni­bi­liză­rii, Bahti a semnat în grabă docu­men­tul care îl elibe­rează pe anga­ja­tor de obli­gația la reangajare.

– Spun tutu­ror, dacă cineva vă aduce o un docu­ment pentru a‑l semna sâmbătă noap­tea, nu îl semnați. Aveți timp să aștep­tați până luni și să cereți sfaturi.

BREXIT A AFECTAT DECIZIA

Micheala Bailey, care lucrează ca disti­bui­tor mati­nal la Posti, ridică mâna în clasa Latomo de la Univer­si­ta­tea Murikka.

- Cum știu dacă este anga­ja­to­rul este apar­te­nent unuiu­nii ? Această infor­mație poate fi utilă, dacă ne aflăm în căuta­rea unui nou loc de muncă, întreabă ea.

Bailey s‑a mutat în Finlanda din orașul său natal din Scoția, împreună cu soțul său finlan­dez în urmă cu mai mult de patru ani, deoa­rece soțu­lui lui Bailey îi era dor de casă.

– El are o relație foarte apro­piată cu fami­lia sa, pe când eu nu prea am fami­lie în Marea Brita­nie, așa că am decis să ne mutăm în Finlanda.

Decizia a fost afec­tată, de aseme­nea, și de dife­rența dintre UE și Marea Brita­nie, spune Bailey.

– Înainte de Brexit, puteam călă­tori între Finlanda și Rega­tul Unit cât de mult ne doream, și amân­doi aveam drep­tul de a locui în oricare dintre țări, dar după Brexit a trebuit să ne stabi­lim în una dintre țări.

Acomo­da­rea în Finlanda a fost dificilă pentru Bailey. Aces­teia îi lipsește, în mod special, locul de muncă. Bailey este instruit ca asis­tent social. În Scoția, aceasta a lucrat în orfelinate.

- Îmi iubeam munca. Îmi place să lucrez cu tine­rii, și am avut multă liber­tate în munca mea. Făceam tot felul de lucruri distrac­tive împreună cu tinerii.

Bailey își amin­tește cum a dus tine­rii inte­re­sați de sport șa meciuri de baschet și fotbal, sau cum a plecat cu tine­rii în vacanță, în Spania.

– Mi-au rămas amin­tiri foarte frumoase. Era frumos și mă mai și plăteau pentru asta. În Scoția, aveam mereu oameni împre­ju­rul meu la serviciu. Acum am un serviciu unde sunt singură tot timpul.

La serviciu, aceasta se depla­sează în dife­rite zone ale județu­lui Pirkan­maa, cu mașina, scute­rul sau cu bicicleta.

– Fac trasee peste tot prin Pirkan­maa, înlocuind pe cineva, dacă este bolnav, de exemplu. Într‑o zi pot să fiu în Sasta­mala, iar în ziua urmă­toare în Ylöjärvi sau Tampere, spune Bailey.

„NU POȚI FI SELECTIV”

Găsi­rea unui loc de muncă în Finlanda nu este foarte dificilă, dar nu poți fi selec­tiv, spune Bailey. Aceasta a venit în Finlanda în apri­lie 2020, și s‑a anga­jat la Posti în septembrie.

– Pentru mine a fost impor­tant să găsesc un loc de muncă, astfel încât să am un isto­ric profe­sio­nal în Finlanda, și măcar cineva să poată spune că sunt un anga­jat bun și de încredere.

Bailey era deja membră a unui sindicat în țara sa natală. Asis­tenții sociali au un sindicat mare și puter­nic în Marea Brita­nie, spune acesta. Bailey a deve­nit membră Teol­li­suus­liitto după o greșeală.

– Mai întâi m‑am alătu­rat unui sindicat greșit, deoa­rece nu știam că distri­bui­to­rii mati­nali aparțin unui alt sindicat față facto­rii poștali.

Bailey a aflat acest lucru anul trecut, când aceasta nu a primit creș­te­rea sala­rială unică, în mod conform cu cont­rac­tul colec­tiv de muncă al Uniu­nii PAU a Posti și a secto­ru­lui de logistică .

M‑am gândit că în cadrul aces­tui curs aș obține răspun­suri la întrebă­rile mele.

În apri­lie, Bailey a partici­pat la cursul în limba engleză We the Union [Noi, Uniu­nea], în care se află mai multe despre ay-liikke [mișca­rea sindica­tu­lui]. Bailey a auzit despre cursul Työelä­män perus­teet de la lide­rul princi­pal de sindicat.

– Deși lucrez în Finlanda de aproape patru ani, există încă multe lucruri pe care nu le înțe­leg. M‑am gândit că în cadrul aces­tui curs aș obține răspun­suri la întrebă­rile mele.

Acum, Bailey știe, de exemplu, cum sunt deter­mi­nate conce­diile anuale în Finlanda. Ea spune că a aflat mai multe despre drep­tu­rile sale și simte că a bene­ficiat de infor­mațiile primite.

– Acum pot fi atentă la nere­gu­lile de la locul meu de muncă actual, și știu cum să proce­dez. Dacă îmi schimb locul de muncă, știu asupra căror aspecte ale cont­rac­tu­lui de muncă să mă concentrez.

Noi cursuri pentru străini

– La cursu­rile de inițiere, înce­pem cu lucru­rile de bază. Discutăm legis­lația muncii, semni­ficația cont­rac­te­lor colec­tive de muncă în cali­tate de element care defi­nește condițiile de anga­jare, precum și rolul anga­ja­tu­lui ca parte cont­rac­tantă în relația de muncă, spune conducă­to­rul de curs, Riikka Vasama.

Aceasta la Teol­li­suus­liitto ca șef al unității forței de muncă din străinătate.

În cadrul cursu­lui, partici­panții primesc răspun­suri la întrebă­rile lor, care, adesea, sunt legate de progra­mul de lucru, remu­ne­rare, perio­ada de probă, conce­diile anuale și zilele de libere cu plată, spune Vasama.

– Aceș­tia sunt activi, adre­sează multe întrebări și își împărtășesc propriile expe­riențe. De fiecare dată sunt uimită de cât de bine lucrează oame­nii împreună, în ciuda faptu­lui că grupul este atât de diversificat.

Vasama spune că există o nevoie reală de cursuri de limba engleză, deoa­rece mulți dintre cursanți spun că ar fi proce­dat dife­rit, dacă ar fi știut mai multe despre viața profe­sio­nală finlandeză.

– Cursu­rile au impact asupra integră­rii și respon­sa­bi­liză­rii. Partici­panții nu mai sunt dezo­rien­tați în viața profe­sio­nală, ci partici­panți activi, care își cunosc și drepturile.

După cursul Työelä­män peli­sään­nöt, membrul uniu­nii se poate școla­riza mai departe în limba engleză. Anul acesta, cursul avan­sat Union News are loc pentru prima dată, spune Vasama.

– Este o instruire apro­fun­dată, cu teme varia­bile, la care pot participa absol­venții cursu­lui de bază.

Cursul Union News va avea loc la Murikka, undeva prin septem­brie-octom­brie. În octom­brie va avea primul curs Luot­ta­mus­mies­ten perus­kurssi [Curs de bază pentru lide­rii de sindicat] în limba engleză.

În adiție, Teol­li­suus­liitto orga­nizează cursul de weekend Welcome to Industrial Union, în Nuuk­sio, Espoo. De aseme­nea, urmează cursuri în limba engleză, speci­fice sectoa­re­lor contractuale.

– Adiția specială este reprezen­tată de prima școla­rizare în limba ucrai­neană privind condițiile muncă în sectoa­rele agricole și de grădinărit.

Cursu­rile Teol­li­suus­liitto sunt oferite gratuit membri­lor, iar uniu­nea rambur­sează și costu­rile de depla­sare ale membri­lor săi. Pentru mai multe infor­mații despre cursuri, consul­tați revista Tekijä și Ghidul Educațio­nal al Teol­li­suus­liitto. În plus, uniu­nea trimite un e‑mailuri în limba engleză, despre cursu­rile sale, tutu­ror membri­lor săi ai căror limbă maternă este alta decât limba finlan­deză sau suedeză.

– Cursu­rile oferă infor­mații noi și recreere. Aces­tea sunt, de aseme­nea, o opor­tu­ni­tate exce­lentă de a‑i cunoaște pe ceilalți membri ai uniu­nii, spune Vasama.

Правила трудового життя англійською мовою в коледжі Мурікка: «Без інформації вам кінець»

ТЕКСТ МЕЕРІ ІЛЯ-ТУУХОНЕН
ФОТО ЮРКІ ЛУУККОНЕН

У конференц-залі Латомо в коледжі Мурікка група членів Індустріальної спілки іноземного походження слухає лекцію про правила трудового життя англійською мовою.

«Якщо у вас виникнуть проблеми на робочому місці, ви зможете використати отримані тут знання, щоб з’ясувати, чи можна знайти рішення в трудовому договорі, колективному договорі або законі», — говорить викладач курсу Ріікка Васама.

Одним з учасників цього курсу є Ярослав Сліж зі Словаччини. Він приїхав до Фінляндії два роки тому з наміром здійснити свої мрії.

«Моя найбільша мрія — мати власний будинок на березі озера. Фінляндія була найкращим вибором для мене, тому що тут так багато озер. У нас у Словаччині озера маленькі.

Сліж цінує природний спокій і простір і не хоче жити поруч із сусідами. Тому він хотів би, щоб озеро було великим. Вони з дівчиною мріють створити сім’ю.

«Я багато подорожував Європою, але раніше не бував у країнах Скандинавії. Я завжди хотів оселитися у Фінляндії, Швеції чи Норвегії саме через їхню природну красу.

Зрештою, Сліж обрав Фінляндію, тому що його друг вже жив тут і порекомендував цю країну. Сліж вирішив спробувати пожити у Фінляндії і переїхав до міста Раума, щоб працювати оператором верстата з ЧПУ.

«Мені було дуже легко знайти роботу. Мій друг розповів про мене своєму менеджеру, після чого зі мною зв’язалося агентство з працевлаштування Barona.

Справа полегшувалася тим, що Сліж був досвідченим професіоналом. Перш ніж переїхати до Фінляндії, він майже десять років працював у Словаччині оператором верстата з ЧПУ.

У травні Сліж змінив роботу і тепер працює оператором верстата з ЧПУ в компанії Purso-Tools в місті Порі.

«Переважно я працюю над розподільними валами для дизельних двигунів великих кораблів», — говорить він.

МОТИВОВАНИЙ ЖАГОЮ ДО ІНФОРМАЦІЇ

Ярослав Сліж потрапив на курс про правила трудового життя, коли дізнався з електронної розсилки, що Промислова спілка проводить курси англійською мовою.

«У квітні в Уусікаупуні я вже відвідав курс Ви маєте права. Це мій другий курс, і восени я планую пройти ще кілька курсів англійською мовою.

Сліж записався на курси профспілки, бо мав сильну жагу до інформації.

«Знання — це одна з найважливіших речей у цьому світі. Без інформації вам кінець. Я хотів би, щоб профспілка також пропонувала курси англійською мовою щодо конкретних колективних договорів», — говорить він.

У Словаччині Сліж ніколи не був членом профспілки. Це не є рідкістю в цій країні, оскільки лише 17% працівників у Словаччині є членами профспілки. У Фінляндії рівень об’єднання працівників у профспілки становить 74%.

Моя найбільша мрія — мати власний будинок на березі озера.

Сліж вперше почув про Промислову профспілку в Службі зайнятості півтора роки тому, коли його вперше звільнили.

«Мені сказали, що якщо я не є членом профспілки і хочу отримати хоча б якусь компенсацію після звільнення, мені потрібно звернутися за допомогою по безробіттю до Управління соціального забезпечення Kela», — згадує Сліж.

Сліжу дуже сподобалось у коледжі Мурікка. Наприкінці другого дня курсу він вирушив на прогулянку, а потім до сауни.

«Це як моя мрія: будинок у лісі на березі озера. Будинок просто трохи більший».

Мрія Сліжа про створення сім’ї ось-ось здійсниться. Він розповідає, що за тиждень до курсу заручився зі своєю фінською дівчиною.

ПЕРЕЇХАЛА ДО ФІНЛЯНДІЇ ЗА БАЖАННЯМ СИНА

Міранда Кілстрьом, яка працює в службі доставки газет і переїхала до Фінляндії з Великої Британії, дізналася про курс Правила трудового життя від колеги.

«Вони були на одному з попередніх курсів і сказали, що це було дуже добре. Тепер я з нетерпінням чекаю на майбутні курси англійською мовою.

Цей курс дозволив Кілстрьом познайомитися з фінським трудовим життям. Серед іншого, вона дізналася, чому сезон відпусток у Фінляндії припадає на літні місяці.

«Викладач курсу розповів нам, що фіни люблять проводити відпустку влітку. Я навпаки вважаю за краще брати відпустку взимку і їхати кудись, де сонячно й тепло».

Уперше в житті Кілстрьом є членом профспілки. Вона вирішила приєднатися до Промислової профспілки після того, як дізналася про безпеку, яку забезпечує членство в ній.

«Особливо мене зацікавило те, що якщо я в чомусь не впевнена, я можу зателефонувати до профспілки і попросити поради, оскільки через своє походження я не завжди знаю, як все працює у Фінляндії».

Кілстрьом також вважає, що членство в профспілці допоможе їй інтегруватися у фінське суспільство.

Кілстрьом — самотня мати 16-річного хлопчика. Вони переїхали до Фінляндії за бажанням сина. Син Кілстрьом наполовину фін і хотів приїхати на навчання до Фінляндії, щоб ближче познайомитися зі своїм корінням.

«Він виріс у Великій Британії та знає британську сторону своєї родини. Він бував у Фінляндії лише на канікулах і цього разу хотів залишитися тут на довше. Крім того, він грає в хокей, тому Фінляндія — ідеальна країна для нього».

Тепер мати й син вивчають фінську мову. Намагаючись вивчити мову, Кілстрьом зіткнулася з певними перешкодами. На її розчарування, фіни, здається, хочуть спілкуватися з нею англійською, а не фінською мовою.

«Я насправді не маю можливості практикувати фінську на роботі, тому що працюю одна».

«ЗНАЙТИ РОБОТУ БУЛО СКЛАДНО»

Кілстрьом переїхала до Тампере в листопаді минулого року і в грудні почала працювати у службі доставки газет в компанії Posti. З її досвіду, знайти роботу у Фінляндії було дуже складно.

«Мій попередній досвід роботи не дуже корисний, тому що я не розмовляю фінською і не маю освіти. Робочі місця для англомовних людей здебільшого є в ІТ та технічному секторах», — говорить Кілстрьом.

Вона пропрацювала понад 20 років у туристичній галузі, перш ніж переключилася на велнес-індустрію, а згодом відкрила власний бізнес. Однак їй довелося відмовитися від бізнесу, коли її батько захворів і помер.

Якщо я в чомусь не впевнена, я можу зателефонувати до профспілки за порадою.

Кілстрьом почала шукати роботу у Фінляндії ще до переїзду до країни.

«Я приєдналася до груп у Face­book, які допомагали людям з Великої Британії переїхати до Фінляндії. Саме тут я познайомилася з Мікаелою, яка розповіла мені про можливість працевлаштування в Posti.

За словами Кілстрьом, робота в службі доставки газет не є для неї ідеальним варіантом, оскільки не дозволяє їй використовувати свої навички. Вона також не має можливості працювати в команді, що їй подобається.

«Робота також має багато позитивних моментів. Уночі тут тихо й спокійно. Сама робота не напружує, і я можу насолоджуватися прекрасною природою. Posti — це велика компанія, яка відкриває нові можливості».

Окрім роботи, Кілстрьом працює волонтером у Bloom ry, некомерційній організації, що базується в Тампере, де іноземці можуть зустрічатися з місцевими жителями.

ЗІТКНЕННЯ КУЛЬТУР НА РОБОТІ

Більшість учасників курсу Правила трудового життя працюють у промислових секторах, зокрема Лев Бахтін, російськомовний естонець, який приїхав до Фінляндії на роботу на запрошення друга.

«Мій друг працював тут на заводі виробничим директором, і йому потрібні були працівники, яким він міг би довіряти. Він запропонував ручну роботу з хорошою оплатою».

У вересні 2021 року Бахтін приєднався до компанії Eagle Filters, що виробляє промислові фільтри і розташована у місті Котка. Спочатку йому здавалося, що його колеги повільні та ліниві, адже в Естонії він звик працювати в іншому темпі.

«Фіни не живуть, щоб працювати, а працюють, щоб жити. Вони не повертаються додому з роботи фізично та морально виснаженими. Це було перше, що мені довелося вивчити і зрозуміти».

Бахтін також зіткнувся з іншими культурними відмінностями на робочому місці.

«Я захоплююся сильними і незалежними фінськими жінками, але якщо я бачу, як жінка, що важить 60 кг, штовхає вантаж вагою 12–15 кг, я, звичайно, піду і допоможу», — говорить Бахтін.

Однак багато хто з його колежанок відмовлявся від допомоги. Їм здавалося, що я вважаю їх слабкими або що я хочу показати себе сильним», — говорить Бахтін.

«Я пояснив, що якщо я можу зробити для них щось, що мені легко дається, я буду радий це зробити. Ми всі маємо свої сильні сторони і повинні їх використовувати».

Через кілька місяців колежанки Бахтіна вже не відмовлялися від його допомоги, а деякі навіть просили про неї.

«Хоча фіни можуть бути холодними як крига, не потрібно багато зусиль, щоб розтопити лід, коли ви дізнаєтеся їх ближче», — говорить Бахтін.

НЕПРИЄМНИЙ СЮРПРИЗ У НІЧНУ ЗМІНУ

Після шести місяців перебування у Фінляндії друг, який підштовхнув Льва Бахтіна до переїзду, змінив роботу і повернувся до Естонії. Бахтін залишився в Котці.

«У нас з’явився новий виробничий директор, і через рік я попросив його про підвищення. Він двічі казав, що поговорить зі мною про це, але потім все забув».

Минув ще один рік, і в одну з суботніх нічних змін у квітні Бахтіну несподівано повідомили, що його звільняють.

«Ви можете собі уявити? Я відпрацював дві ранкові та дві вечірні зміни, а коли прийшов на нічну зміну, мені сказали, що мене звільняють. Керівник сказав, що компанія переживає фінансові труднощі і що я занадто дорогий працівник. Звичайно, я був шокований», — згадує Бахтін.

Хоча фіни можуть бути холодними, не потрібно багато зусиль, щоб розтопити лід.

Позитивним моментом було те, що Бахтін вступив до Промислової профспілки восени минулого року. Завдяки цьому він відповідав вимогам для отримання допомоги по безробіттю, що залежить від заробітку.

«Мої фінські колеги говорили, що вступ до профспілки — це марна трата грошей, але мій естонський друг Георгій сказав мені, що членство в профспілці має свої переваги».

Коли Бахтін дізнався про допомогу по безробіттю, що залежить від заробітку, і про курси, які пропонує профспілка, він вирішив подати заявку. Бахтін вважає курс Правила трудового життя корисним.

«Якби я пройшов курс шість тижнів тому, я б ніколи нічого не підписав, поки не поговорив з профспілковим організатором».

За існуючих обставин при звільненні Бахтін підписав угоду, яка звільняє роботодавця від обов’язку повторно наймати його на роботу.

«Я всім кажу, що якщо хтось приносить вам папери на підпис у суботу ввечері, не робіть цього. У вас є час почекати до понеділка і звернутися за порадою».

БРЕКЗИТ ПРИЗВІВ ДО РІШЕННЯ ПРО ПЕРЕЇЗД

Мікаела Бейлі, яка працює у відділі доставки газет Posti, піднімає руку, щоб поставити запитання в класі Латомо в коледжі Мурікка.

«Як дізнатися, чи є роботодавець організованим? Це було б корисно знати при пошуку нової роботи», — запитує вона.

Бейлі та її фінський чоловік переїхали зі свого дому в Шотландії до Фінляндії трохи більше чотирьох років тому, тому що чоловік Бейлі сумував за батьківщиною.

«Він зі своєю родиною у дуже близьких стосунках, а у мене не так багато родичів у Великій Британії, тож ми вирішили переїхати до Фінляндії».

«На наше рішення також вплинув Брекзит», — говорить Бейлі.

«Раніше ми могли подорожувати між Фінляндією та Великою Британією скільки завгодно, і ми обоє мали право жити в будь-якій країні. Після Брекзиту нам довелося зробити вибір — оселитися в одній з двох країн».

Переїзд до Фінляндії став для Бейлі справжнім викликом. Зокрема, вона сумує за своєю старою роботою. За освітою Бейлі — соціальний працівник. У Шотландії вона працювала в дитячих будинках.

«Я любила свою роботу. Мені подобається працювати з молоддю, і в моїй роботі було багато свободи. Я могла займатися з дітьми будь-якими забавами».

Бейлі згадує, як вона брала молодих людей, які цікавилися спортом, на баскетбольні та футбольні матчі або їздила з ними на канікули до Іспанії.

«У мене залишилися дуже позитивні спогади. Я чудово проводила час і навіть отримувала за це гроші. У Шотландії я завжди працювала з іншими людьми навколо мене. Тепер я працюю на роботі, де я завжди одна».

На своїй нинішній роботі вона подорожує по області Пірканмаа на машині, скутері або велосипеді.

«Я забезпечую доставку по всій області Пірканмаа, коли інші, наприклад, хворіють. Одного дня я можу працювати в Састамала, а наступного — в Ільоярві чи Тампере», — говорить Бейлі.

«НЕ МОЖНА БУТИ ПЕРЕБІРЛИВИМ»

Знайти роботу у Фінляндії не дуже складно, але не можна бути перебірливим», — говорить Бейлі. Вона приїхала до Фінляндії у квітні 2020 року і почала працювати в Posti у вересні.

«Для мене було важливо знайти роботу, щоб мати певну робочу історію у Фінляндії та рекомендацію, яка свідчила б про те, що я хороший і надійний працівник.

Бейлі вже була членом профспілки у себе на батьківщині. «Соціальні працівники мають велику та сильну профспілку у Великій Британії», — говорить вона. Бейлі стала членом Промислової профспілки після кількох перипетій.

«Спочатку я вступила не до тієї профспілки, бо не знала, що працівники служби доставки газет належать до іншої профспілки, ніж працівники пошти».

Я подумала, що курс може стати способом отримати відповіді на мої запитання.

Бейлі дізналася про це минулого року, коли не отримала одноразового підвищення заробітної плати згідно з колективним договором, укладеним профспілкою пошти і логістики PAU.

У квітні Бейлі відвідувала англомовний курс Ми, профспілка, присвячений профспілковому руху. Бейлі дізналася про курс Правила трудового життя від свого профспілкового організатора.

«Незважаючи на те, що я працюю у Фінляндії вже майже чотири роки, я все ще багато чого не розумію. Я подумала, що курс може стати способом отримати відповіді на мої запитання».

Тепер Бейлі знає, як, наприклад, визначаються щорічні відпустки у Фінляндії. Вона говорить, що дізналася більше про свої права і відчуває себе більш впевненою завдяки отриманій інформації.

«Зараз я можу помітити невідповідності в моїй поточній роботі, і я знаю, що робити. Якщо я змінюю роботу, я знаю, на що мені потрібно звернути увагу в трудовому договорі».

Нові курси для іноземців

«Курс починається з основ. Ми розглядаємо трудове законодавство, важливість колективних договорів щодо умов праці та роль працівника як сторони трудового договору», — розповідає Ріікка Васама, викладач курсу.

Вона працює в Промисловій профспілці на посаді керівника відділу з питань іноземної робочої сили.

«Під час курсу учасники отримують відповіді на питання, які часто пов’язані з робочим часом, оплатою праці, випробувальним терміном, щорічними відпустками та днями зі скороченим робочим часом, так званими pekkas­päi­vät», — перераховує Васама.

«Учасники активні, ставлять багато запитань і діляться власним досвідом. Мене щоразу дивує, наскільки чудово група працює разом, незважаючи на те, що вона така різноманітна».

Васама говорить, що існує реальна потреба в англомовних курсах, оскільки багато учасників кажуть, що вчинили б по-іншому, якби мали більше інформації про фінське трудове життя.

«Курси позитивно впливають на інтеграцію та розширення можливостей. Учасники більше не є боксерськими грушами на робочому місці, а працівниками, які діють і знають свої права».

Після курсу Правила трудового життя члени профспілки тепер можуть брати участь у більшій кількості тренінгів англійською мовою. Уперше цього року буде організовано поглиблений курс Новини профспілки, говорить Васама.

«У цьому курсі різні теми розглядаються більш поглиблено, і його можна прослухати після завершення базового курсу.

Курс Новини профспілки буде організовано в коледжі Мурікка наприкінці вересня та на початку жовтня. У жовтні буде проведено перший Базовий курс для профспілкових організаторів англійською мовою.

Крім того, Промислова профспілка організує курс вихідного дня Ласкаво просимо до Промислової профспілки в Нууксіо, Еспоо. Також заплановані регіональні та галузеві курси англійською мовою.

«Особливою новинкою є курс українською мовою про умови працевлаштування в сільському господарстві та садівництві, який є першим у своєму роді».

Курси Промислової профспілки є безкоштовними для її членів, крім того профспілка відшкодовує витрати на проїзд. Більше інформації про курси можна знайти в журналі Tekijä та навчальному посібнику Промислової профспілки. Профспілка також розсилає електронною поштою інформаційні бюлетені про англомовні курси всім членам, чия мова не вказана як фінська або шведська.

«Курси дають нову інформацію та можливість відпочити. Це також чудова можливість познайомитися з іншими членами профспілки», — говорить Васама.

В колледже Murikka на английском языке рассказывают о том, как устроена трудовая жизнь: «Без информации придется туго»

ТЕКСТ МЕЕРИ ЮЛЯ-ТУУХОНЕН
ИЛЛЮСТРАЦИИ ЮРКИ ЛУУККОНЕН

Колледж Murikka. В классе Latomo несколько членов Teol­li­suus­liitto иностранного происхождения внимательно слушают урок из англоязычного курса «Основы трудовой жизни».

– Если у вас возникли проблемы на рабочем месте, сначала посмотрите, можно ли найти решение в трудовом договоре, коллективном договоре или применимом законодательстве, – объясняет инструктор курса Риикка Васама.

Один из участников курса – Ярослав Слиж родом из Словакии. Два года назад он приехал в Финляндию исполнить свои мечты.

– Моя самая большая мечта – дом у озера. Значит, Финляндия прекрасно подходит, потому что здесь много озер. В Словакии озера маленькие.

Слиж любит покой, который дает природа, и ценит личное пространство, то есть, не хочет жить рядом с соседями. Поэтому лучше жить на большом озере. Он и его девушка хотят создать семью.

– Я много путешествовал по Европе, но на севере сейчас впервые. Я всегда хотел поселиться в Финляндии, Швеции или Норвегии просто даже из-за природы.

В итоге Слиж выбрал Финляндию, потому что его друг уже жил здесь и порекомендовал ему страну. Слиж решил попробовать и переехал в Рауму, где работает оператором станков с ЧПУ.

– Найти работу мне было очень легко. Друг рассказал обо мне своему руководителю, а затем со мной связались из Barona, компании по подбору персонала.

Найти работу оказалось так просто, потому что Слиж был профессионалом. До переезда в Финляндию он почти десять лет проработал оператором ЧПУ в Словакии.

В мае Слиж сменил место работы и теперь он оператор станков с ЧПУ в Purso-Tools в Пори.

– Я в основном произвожу распределительные валы для дизельных двигателей крупных судов, – рассказывает он.

НА КУРС ПРИВЕЛА ПОТРЕБНОСТЬ В ИНФОРМАЦИИ

Получив от Teol­li­suus­liitto письмо с информацией об англоязычных курсах профсоюза, Ярослав Слиж заинтересовался курсом «Правила трудовой жизни».

– В апреле я уже участвовал в курсе «You have rights» в Уусикаупунки. Это мой второй курс, и осенью я также собираюсь на другие англоязычные курсы.

Слиж участвует в курсах профсоюза, потому что ощущает сильную потребность в информации.

– Информация – одна из самых важных вещей в нашем мире. Без информации придется туго. Надеюсь, что профсоюз также организует англоязычные курсы по коллективным договорам, – говорит он.

В Словакии Слиж никогда не участвовал в профсоюзе. Там это обычная ситуация: в профсоюзе состоят только 17 процентов работников. В Финляндии соответствующая доля составляет 74%.

Моя самая большая мечта – дом у озера.

Слиж говорит, что узнал о существовании Teol­li­suus­liitto, когда посетил Бюро занятости и экономического развития, будучи впервые отправленным в принудительный отпуск.

–  В бюро мне сказали, что если я не являюсь членом профсоюза и хочу получать хотя бы какую-то компенсацию на время принудительного отпуска, то нужно подать заявку на пособие по безработице от Kela, – вспоминает Слиж.

Слижу очень нравится колледж Murikka. В конце второго дня курса он отправился сначала на прогулку, а затем в сауну.

– Это как в моих мечтах: дом в лесу у озера. Просто этот дом побольше.

Мечта Слижа о создании семьи скоро воплотится в жизнь. На неделе перед началом курса он обручился со своей финской девушкой.

В ФИНЛЯНДИЮ – ПО ЖЕЛАНИЮ СЫНА

Миранда Килстрём, почтальон ночной смены, приехавшая в Финляндию из Великобритании, узнала о курсе «Правила трудовой жизни» от коллеги.

– Он проходил один из предыдущих курсов и сказал, что они реально хорошие. Так что я теперь с нетерпением жду предстоящих англоязычных курсов.

Для Килстрём курс стал своего рода вводным инструктажем по финской трудовой жизни. Среди прочего она узнала, например, почему летом в Финляндии массовый сезон отпусков.

– Инструктор курса объяснил нам, что финны предпочитают отпуск летом. А я, наоборот, хочу уйти в отпуск зимой, и отправиться туда, где солнце и тепло.

Килстрём вступила в профсоюз впервые в жизни. Она захотела стать членом Teol­li­suus­liitto, когда узнала, какие гарантии безопасности приносит с собой членство.

– Меня особенно убедило то обстоятельство, что если я в чем-то не уверена, то могу позвонить в профсоюз и попросить совета – ведь в силу своего происхождения я не совсем понимаю, как устроена система в Финляндии.

Кроме того, Килстрём считает, что членство помогает ей интегрироваться в финское общество.

Килстрём в одиночку воспитывает 16-летнего сына. Семья переехала в Финляндию по его желанию. Сын Килстрём наполовину финн, и он хотел поехать учиться в Финляндию, чтобы поближе познакомиться со своими корнями.

– Он вырос в Великобритании и знаком с британской частью семьи. В Финляндии он бывал только на каникулах, и теперь хотел бы остаться здесь подольше. Еще он играет в хоккей, так что Финляндия – идеальная страна для него.

Мать и сын оба сейчас изучают финский язык. Изучение языка оказалось связано с неожиданными трудностями: например, финны хотят говорить с Килстрём по-английски, а не по-фински.

– На работе я не могу практиковать финский, так как работаю одна.

«УСТРОИТЬСЯ НА РАБОТУ НЕПРОСТО»

Килстрём переехала в Тампере в ноябре. В декабре она вышла на работу почтальоном ночной смены в Posti. По словам Килстрём, найти работу в Финляндии было сложно.

– Мой предыдущий опыт работы не очень полезен, потому что я не говорю по-фински и у меня нет диплома. Для англоговорящих есть работа в основном в IT и техническом секторе, – говорит Килстрём.

Она более 20 лет проработала в туристической отрасли, а затем ушла в велнес-индустрию и основала собственную фирму. Однако фирму пришлось закрыть, когда отец Килстрём заболел и умер.

Если что-то неясно, я могу позвонить в профсоюз за советом.

Поиски работы в Финляндии Килстрём начала еще до переезда.

– Я вступила в группы на Face­book, где британцам помогали с переездом в Финляндию. Там я и познакомилась с Микаэлой, и она рассказала мне о вакансиях в Posti.

По словам Килстрём, работа ночного почтальона не идеальна для нее, так как она не может использовать свой потенциал. Кроме того, это индивидуальная работа, а она любит работать в команде.

– Но у этой работы есть и достоинства. По ночам спокойно. Стресса на работе нет, можно наслаждаться прекрасной природой. Posti – крупная компания, там есть много возможностей.

В дополнение к работе Килстрём трудится волонтером в Bloom ry. Это некоммерческая организация в Тампере, которая помогает встречаться иностранцам и местным жителям.

СОПРИКОСНОВЕНИЕ КУЛЬТУР НА РАБОЧЕМ МЕСТЕ

Большинство участников курса «Правила трудовой жизни» работают в промышленной отрасли. Лев Бахтин, русскоязычный уроженец Эстонии, приехал в Финляндию по приглашению друга.

– Мой друг был операционным руководителем на заводе и нуждался в людях, которым он мог бы доверять. Он рассказал мне, что есть физическая работа, за которую хорошо платят.

В сентябре 2021 года Бахтин начал работать на компанию Eagle Filters в Котке, производящую промышленные фильтры. Сначала коллеги воспринимались медленными и ленивыми, поскольку в Эстонии он привык к другому темпу работы.

– Финны не живут, чтобы работать, а работают, чтобы жить. Они не приходят с работы домой физически и психически опустошенными. Это было первое, что мне нужно было узнать и понять.

В своей трудовой жизни Бахтин столкнулся и с другими культурными различиями.

– Я восхищаюсь сильными и независимыми финскими женщинами, но если я вижу, что женщина весом 60 кг работает с предметом, который весит 12–15, я, конечно, приду на помощь, – говорит Бахтин.

Однако многие из его коллег отказывались от помощи.

– Они воспринимали это так, что я считаю их слабыми или хочу демонстрировать собственную силу, – говорит Бахтин.

– Я объяснил им, что если я могу сделать для них что-то, что мне легко, то буду рад. У всех нас есть свои сильные стороны, и мы должны их использовать.

Несколько месяцев спустя коллеги Бахтина больше не отказывались от помощи, и некоторые даже просили об этом.

– Хотя финны холодные, как лед, когда узнаешь их поближе, понимаешь, что, к счастью, они не толстокожие, – говорит Бахтин.

НЕПРИЯТНЫЙ СЮРПРИЗ В НОЧНУЮ СМЕНУ

Через полгода в Финляндии друг Льва Бахтина, который позвал его сюда, сменил работу и вернулся в Эстонию. Бахтин же остался в Котке.

– У нас появился новый операционный руководитель, и через год я попросил его об увеличении зарплаты. Он два раза сказал, что поговорит со мной об этом, но потом забыл.

Шел второй год, и в апреле Бахтина внезапно уволили в ночную смену в субботу.

– Можете себе представить? У меня было две утренние и две вечерние смены, потом прихожу в ночную смену, и меня увольняют. По словам начальника, у компании были финансовые трудности, а я был слишком дорогим сотрудником. Конечно, это был шок, – вспоминает Бахтин.

Хотя финны холодные как лед, к счастью, они не толстокожие.

Но, к счастью, предыдущей осенью Бахтин вступил в Teol­li­suus­liitto. Это значит, что к апрелю критерий трудоустроенности выполнялся, и, таким образом, работник имел право на суточное пособие, соотнесенной с заработком.

– Финские коллеги говорили, что членство в профсоюзе – это только дополнительные расходы, но мой эстонский друг Георгий сказал, что есть и преимущества.

Когда Бахтин узнал о пособии по безработице, соотнесенном с заработком, и тренингах от профсоюза, он решил подать заявление. Курс «Правила трудовой жизни» Бахтин считает полезным.

– Если бы я прошел этот курс на полтора месяца раньше, я бы не подписывал вообще никаких документов, пока не поговорю с профсоюзным организатором.

А во время увольнения Бахтин, не разобравшись, подписал бумагу, которая освобождает работодателя от обязанности обратного приема сотрудника на работу.

– Я всем скажу так: если в субботу ночью вам дают какой угодно документ на подпись, не подписывайте. У вас есть время подождать до понедельника и попросить совета.

БРЕКСИТ ПОВЛИЯЛ НА РЕШЕНИЕ

Колледж Murikka, класс Latomo. Микаэла Бейли, почтальон ночной смены в Posti, поднимает руку.

– Как узнать, состоит ли работодатель в ассоциации работодателей? Когда ищещь новую работу, эта информация может пригодиться, – поясняет она.

Бейли и ее финский муж переехали из Шотландии в Финляндию четыре года назад, потому что муж Бейли скучал по родной стране.

– У него очень теплые отношения с семьей, а у меня, наоборот, мало родственников в Великобритании, поэтому мы решили переехать в Финляндию.

Бейли говорит, что на решение также повлиял выход Великобритании из ЕС.

– До Брексита мы могли перемещаться между Финляндией и Великобританией как угодно, и оба имели право жить в любой стране, но после выхода Великобритании из ЕС нужно было выбрать одну.

Бейли трудно интегрироваться в Финляндии. Особенно она скучает по своей работе. По образованию Бейли – социальный работник. В Шотландии она работала в детских домах.

– Я любила свою работу. Мне нравится работать с молодежью, и на работе у меня был большой простор для собственных решений. Я организовывала с подростками всякие интересные проекты.

Бейли вспоминает, что с теми, кому нравился спорт, она ездила на баскетбольные и футбольные матчи, а один раз они все ездили отдохнуть в Испанию.

– У меня остались очень положительные воспоминания. Делаешь хорошее дело, и за него еще и платят. В Шотландии я все время работала с людьми. Теперь у меня такая работа, где я всегда одна.

Работа подразумевает поездки по Пиркаанмаа: на машине, скутере или велосипеде.

– Если, например, кто-то из коллег заболел, то нужно разъезжать по всей Пирканмаа. – Бейли рассказывает, что один день может быть в Састамале, а на следующий уже нужно быть в Юлёярви или Тампере.

«ПЕРЕБОРЧИВЫМ БЫТЬ НЕ НАДО»

– Найти работу в Финляндии не очень сложно, но переборчивым быть не надо, – говорит Бейли. Она приехала в Финляндию в апреле 2020 года и начала работать на Posti в сентябре.

– Мне было важно найти работу, чтобы у меня шел стаж в Финляндии, и чтобы кто-то здесь мог сказать, что я хороший и надежный сотрудник.

На родине Бейли уже состояла в профсоюзе. Она говорит, что у социальных работников большой и сильный союз в Великобритании. Бейли не сразу пришла в Teollisuusliitto.

– Сначала я вступила не в тот профсоюз, потому что не знала, что ночные почтальоны относятся к другому профсоюзу, не тому, который для обычных.

Это выяснилось в прошлом году, когда Бейли не получила единовременного повышения заработной платы в соответствии с коллективным договором почтово-логистического союза PAU.

Я пошла на курс получить ответы на свои вопросы.

В апреле Бейли посетила курс We the Union на английском языке, чтобы познакомиться с профсоюзным движением. О курсе «Основы трудовой жизни» Бейли услышала от профсоюзного организатора.

– Хотя я работаю в Финляндии уже почти четыре года, все еще есть много вещей, которых я не понимаю. Я пошла на курс получить ответы на свои вопросы.

Теперь Бейли знает, например, как рассчитывается ежегодный отпуск в Финляндии. Она говорит, что узнала больше информации о своих правах и чувствует, что эта информация делает ее сильнее.

– Теперь я могу замечать противоречивые ситуации на своей работе и знаю, что в таких случаях делать. Если буду менять работу, знаю, на что обращать внимание в трудовом договоре.

Новые курсы для работников иностранного происхождения

– На базовом курсе мы разбираем основы. Рассматриваем трудовое законодательство, значимость коллективных договоров для определения условий трудоустройства и собственную роль сотрудника в качестве стороны трудового договора, – рассказывает преподаватель курса Риикка Васама.

Она работает в Teol­li­suus­liitto руководителем отделения по делам работников иностранного происхождения.

– В ходе курса участники получают ответы на свои вопросы, которые часто касаются рабочего времени, оплаты труда, испытательного срока, ежегодного отпуска и компенсирующих выходных pekkas­päi­vät, – говорит Васама.

– Они активны, задают много вопросов и делятся своим опытом. Каждый раз я восхищаюсь, как хорошо у группы получается совместная работа, несмотря на совсем разный бэкграунд участников.

Васама говорит, что англоязычные курсы реально востребованы: многие участники рассказывают, что поступали бы по-другому, если бы знали больше о финской трудовой жизни.

– Курсы оказывают влияние на интеграцию и расширение возможностей. Участники, прошедшие курсы, уже не будут безмолвно соглашаться со всем на рабочем месте. Они теперь активные деятели, хорошо знающие свои права.

После прохождения курса «Правила трудовой жизни» член профсоюза может теперь продолжить обучение на английском языке. – В этом году впервые организован продвинутый курс Union News, – говорит Васама.

– Это углубленное обучение, охватывающее несколько тем, которое могут пройти выпускники базового курса.

Курс Union News пройдет в колледже Murikka в сентябре-октябре. На октябрь также запланирован первый англоязычный базовый курс для профсоюзных организаторов.

Кроме того, Teol­li­suus­liitto организует курс выходного дня Welcome to Industrial Union в Нууксио, Эспоо. Также на английском языке будут проводиться региональные и курсы и курсы, ориентированные на ту или иную отрасль.

– Особое дополнение – это первый тренинг на украинском языке по условиям трудоустройства в сельскохозяйственном и садоводческом отрослях.

Курсы от Teol­li­suus­liitto бесплатны для участников профсоюза, и профсоюз также компенсирует транспортные расходы своих членов. Дополнительная информация о курсах публикуется в журнале Tekijä и в справочнике по обучению Teol­li­suus­liitto. Кроме того, профсоюз отправляет электронные письма о курсах на английском языке всем своим членам, родным языком которых согласно реестру членов не является финский или шведский.

– Курсы – это возможность получить новую информацию и немного «проветрить голову» в новой обстановке. Также это отличная возможность познакомиться с другими членами профсоюза, – говорит Васама.

Các quy tắc của đời sống làm việc bằng tiếng Anh tại Murikka: “Nếu không có kiến thức bạn sẽ mất phương hướng”

BÀI VIẾT MEERI YLÄ-TUUHONEN
HÌNH ẢNH JYRKI LUUKKONEN

Tại lớp học Latomi của trường Murikka, một nhóm thành viên người gốc nước ngoài của Liên đoàn Công nghiệp đang tập trung lắng nghe giờ học tiếng Anh của khóa học mang tên Những kiến thức cơ bản của đời sống làm việc.

– Nếu tại nơi làm việc phát sinh vấn đề, các bạn có thể tìm hiểu trước tiên bằng những kiến thức đã học được ở đây, rồi xem có tìm được câu trả lời từ hợp đồng làm việc, từ thỏa ước tập thể về các điều kiện lao động, hay từ các điều luật có thể ứng dụng được hay không, người phụ trách khóa học là cô Riikka Vasama giảng bài.

Một trong số các học viên là anh Jaros­lav Slíž, sinh ra ở Slova­kia. Anh đến Phần Lan cách đây hai năm để thực hiện giấc mơ của mình.

– Giấc mơ lớn nhất của tôi là được sở hữu ngôi nhà bên bờ hồ. Phần Lan là lựa chọn tốt nhất cho tôi vì ở đây có rất nhiều hồ. Ở Slova­kia chỉ toàn các hồ nhỏ.

Anh Slíž đánh giá cao sự yên tĩnh của thiên nhiên và khoảng không gian riêng, và anh không muốn ở gần những người hàng xóm. Vì vậy nếu có hồ lớn sẽ tốt hơn. Anh đang mơ ước được lập gia đình với bạn gái của mình.

– Tôi đã đi du lịch nhiều ở châu Âu nhưng đây là lần đầu tiên tôi đến Bắc Âu. Tôi luôn mong muốn được định cư ở Phần Lan, Thụy Điển hay Na Uy vì thiên nhiên ở nơi đây.

Cuối cùng Slíž đã chọn Phần Lan bởi vì bạn của anh đã sống ở đây rồi và khuyến khích anh đất nước này. Slíž quyết định thử và dọn đến tỉnh Rauma để làm thợ điều khiển máy CNC.

– Quá trình tìm việc đối với tôi rất là dễ dàng. Bạn tôi kể với người chủ về tôi và sau đó công ty môi giới lao động là Barona liên lạc với tôi.

Trong vấn đề này việc anh Slíž là người chuyên gia cũng đã giúp ích nhiều. Anh đã làm việc ở Slova­kia gần mười năm trong cương vị thợ máy CNC trước khi sang Phần Lan.

Hồi tháng Năm anh Slíž đổi chỗ làm và anh hiện đang điều khiển máy CNC của công ty Purso-Tools ở thành phố Pori.

– Tôi làm chủ yếu các trục cam cho các động cơ chạy dầu của các tàu lớn, anh kể.

ĐẾN VỚI KHÓA HỌC VÌ KHAO KHÁT KIẾN THỨC

Jaros­lav Slíž tìm ra khóa học ”Những quy tắc cơ bàn của đời sống làm việc” sau khi nhận được bức điện thư của Liên đoàn Công nghiệp, trong đó kể về các khóa học dạy bằng tiếng Anh của công đoàn.

– Hồi tháng Tư tôi đã tham gia khóa học Những quyền của bạn tổ chức ở Uusi­kau­punki rồi. Đây là khóa học thứ hai, và tôi dự định cũng sẽ tham gia các khóa học tiếng Anh tổ chức vào mùa thu.

Slíž tham gia các khóa học của công đoàn vì anh rất khao khát kiến thức.

– Kiến thức là một trong những thứ quan trọng nhất trên thế giới này. Không có kiến thức là bạn sẽ mất phương hướng. Tôi hy vọng công đoàn sẽ tổ chức các khóa học bằng tiếng Anh về thỏa ước tập thể các điều kiện lao động, anh nói.

Ở Slova­kia anh Slíž không bao giờ gia nhập công đoàn. Điều này không có gì bất thường ở đất nước anh, bởi vì chỉ có 17 % các công nhân gia là thành viên của công đoàn. Ở Phần Lan, tỷ lệ tương ứng là 74%.

Giấc mơ lớn nhất của tôi là được sở hữu ngôi nhà bên bờ hồ.

Slíž nói rằng anh đã nghe kể về Liên đoàn Công nghiệp khi làm việc với Văn phòng TE cách đây nửa năm, lúc anh bị tạm nghỉ ở nhà không có lương lần đầu tiên.

– Ở đó tôi được kể rằng nếu tôi không phải là thành viên của công đoàn và muốn nhận một khoản bồi thường nào đó cho thời gian bị cho tạm nghỉ thì tôi phải làm đơn xin trợ cấp thất nghiệp từ Kela, anh Slíž nhớ lại.

Slíž tận hưởng thời gian ở ngôi trường Murikka. Vào cuối ngày học thứ hai, anh thả bộ trước tiên và sau đó là đi tắm hơi.

– Đây giống như giấc mơ của tôi: ngôi nhà nằm trong rừng và bên bờ hồ. Chỉ có điều là ngôi nhà lớn hơn.

Giấc mơ lập gia đình của anh Slíž sắp trở thành hiện thực. Anh kể rằng vào tuần lễ trước khóa học anh đã đính hôn với cô bạn gái người Phần Lan của anh.

NGUYỆN VỌNG CỦA ĐỨA CON TRAI LÀ ĐƯỢC ĐẾN PHẦN LAN

Từ Vương quốc Anh dọn sang Phần Lan, người giao báo sáng sớm là cô Miranda Kihl­ström, nghe tin về khóa học Những quy tắc cơ bản của đời sống làm việc từ người bạn đồng nghiệp của cô.

– Bạn ấy đã tham gia trước đây một khóa học và kể rằng khóa học rất tốt. Bây giờ tôi đang mong đợi với sự phấn khích về các khóa học bằng tiếng Anh sắp tới.

Đối với cô Kihl­ström khóa học là một bước làm quen với đời sống làm việc ở Phần Lan. Chằng hạn như cô hiểu được tại sao thời điểm nghỉ phép thường niên ở Phần Lan rơi vào mùa hè.

– Giáo viên phụ trách khóa học kể rằng người Phần Lan muốn hưởng thụ kỳ nghỉ chính xác vào mùa hè. Tôi thì muốn dùng kỳ nghỉ phép của tôi vào mùa đông vì tôi muốn đi du lịch lúc đó đến nơi có nắng và ấm áp.

Cô Kihl­ström hiện gia nhập vào công đoàn lần đầu tiên trong đời cô. Cô muốn gia nhập Liên đoàn Công nghiệp khi cô nghe kể rằng việc gia nhập sẽ mang lại sự an toàn.

– Tôi đặc biệt quan tâm đến việc nếu tôi không biết chắc chắn về chuyện gì, tôi có thể gọi đến công đoàn để được chỉ dẫn, bởi vì do hoàn cảnh của tôi nên tôi không hiểu hết phải làm các vấn đề ở Phần Lan như thế nào.

Thêm vào đó cô Kihl­ström tin rằng việc gia nhập công đoàn sẽ giúp cô hội nhập vào xã hội Phần Lan.

Cô Kihl­ström là người mẹ đơn thân của đứa con trai 16 tuổi. Cả hai người chuyển đến Phần Lan theo nguyện vọng của con trai cô. Đứa con trai của cô Kihl­ström có nửa giòng máu Phần Lan và cậu bé muốn đến Phần Lan để học và hiểu biêt nhiều hơn về nguồn cội của mình.

- Cậu bé lớn lên ở Vương quốc Anh, cho nên cậu quen biết dòng họ của mình ở Anh. Cậu chỉ ở Phần Lan vào các kỳ nghỉ, và bây giờ cậu muốn ở đây thời gian dài hơn. Cậu cũng chơi môn khúc côn cầu trên băng, vì vậy Phần Lan đối với cậu là một nơi hoàn hảo.

Hiện tại người mẹ và đứa con trai đang học tiếng Phần Lan. Trong việc học ngôn ngữ có vài trở ngại. Cô Kihl­ström lấy làm tiếc rằng người Phần Lan muốn trò chuyện với cô bằng tiếng Anh thay vì tiếng Phần Lan.

– Ở trong công việc tôi cũng không thể thực hành tiếng Phần Lan, bởi vì tôi làm việc một mình.

“KHÓ TÌM ĐƯỢC VIỆC LÀM”

Cô Kihl­ström chuyển đến thành phố Tampere hồi tháng 11. Vào tháng 12 cô bắt đầu làm công việc giao báo sớm cho bưu điện Posti. Tìm được việc làm ở Phần Lan rât là khó khăn, cô Kihl­ström nói.

– Kinh nghiệm làm việc trước đây của tôi chẳng giúp ích được gì, bởi vì tôi không nói được tiếng Phần Lan và tôi cũng không có bằng cấp. Những người nói tiếng Anh chỉ tìm được việc chủ yếu là ở các ngành IT và các ngành kỹ thuật, cô Kihl­ström cho biết.

Cô đã làm việc trên 20 năm ở ngành du lịch, cho đến khi cô chuyển sang ngành làm đẹp và mở doanh nghiệp riêng. Tuy nhiên cô buộc phải bỏ ngành khi cha cô đau nặng và mất.

Nếu tôi không chắc chắn về điều gì, tôi có thể điện thoại cho công đoàn để được tư vấn.

Cô Kihl­ström bắt đầu tìm việc ở Phần Lan trước khi chuyển đến đây.

– Tôi tham gia các nhóm trên Face­book chuyên giúp những người Anh trong quá trình chuyển đến Phần Lan. Thông qua đó tôi làm quen với Micheala và bạn ấy kể tôi nghe về khả năng có việc ở bưu điện.

Theo lời cô Kihl­ström, công việc giao báo sáng sớm không phải là lý tưởng đối với cô bởi vì cô không phát huy được những khả năng của mình. Cô cũng không có cơ hội làm việc với nhóm, là công việc mà cô thích.

– Trong công việc cũng có những mặt tốt. Về đêm rất là yên tĩnh. Công việc không có căng thẳng, và cùng lúc đó tôi có thể thưởng thức vẻ đẹp của thiên nhiên. Bưu điện là công ty lớn, và họ cũng tạo nhiều điều kiện.

Song song với công việc, cô Kihl­ström còn làm công tác thiện nguyện trong tổ chức mang tên Bloom. Tổ chức này hoạt động ở Tampere, là tổ chức phi lợi nhuận, tạo sân chơi cho những người ngoại quốc và người dân địa phương gặp nhau.

CÁC NỀN VĂN HÓA VA CHẠM NHAU TRONG CÔNG VIỆC

Phần lớn các học viên tham gia khóa học Những quy tắc của đời sống làm việc làm việc trong ngành công nghiệp. Tương tự với anh Lev Bahtin, là người Esto­nia nhưng nói tiếng mẹ đẻ là tiếng Nga, và đến Phần Lan theo yêu cầu của một người bạn.

– Bạn của tôi đã là người quản lý điều hành trong một phân xưởng và bạn ấy cần những người mà bạn có thể tin tưởng để đến làm việc. Bạn kể với tôi rẳng có một công việc nặng về thể xác và được trả lương tốt.

Anh Bahtin bắt đầu làm việc cho công ty Eagle Filter chuyên sản xuất các thiết bị lọc cho công nghiệp vào tháng 9/​2021 tại thành phố Kotka. Ban đầu anh cảm thấy các bạn đồng nghiệp quá chậm chạp và lười biếng, bởi vì anh đã quen với nhịp điệu làm việc kiểu khác ở Estonia.

– Người Phần Lan không sống vì công việc, mà đối với họ công việc là vì cuộc sống. Họ không từ chỗ làm về tới nhà là hết năng lượng cả về thể xác lẫn tinh thần. Đó là vấn đề đầu tiên mà tôi phải học và hiểu.

Anh Bahtin bắt gặp trong đời sống làm việc những sự khác biệt khác nữa về văn hóa.

– Tôi khâm phục người phụ nữ Phần Lan mạnh mẽ và tự lập, nhưng nếu tôi thấy cô gái 60 tuổi đang đẩy một thiết bị nặng 12–15 ký lô thì dĩ nhiên tôi sẽ đến giúp, anh Bahtin kể.

Tuy nhiên nhiều người trong số các đồng nghiệp của anh từ chối sự giúp đỡ. Họ cho rằng tôi xem họ yếu ớt hoặc là tôi đang muốn tỏ ra mạnh mẽ, anh Bahtin nói.

– Tôi giải thích với họ rằng nếu tôi có thể làm điều gì được cho họ mà đối với tôi là dễ dàng thì tôi sẽ vui lòng làm điều đó. Tất cả chúng ta đều có những điểm mạnh riêng của mình và chúng ta nên sử dụng chúng.

Vài tháng sau đó các đồng nghiệp của anh Bahtin không còn từ chối sự giúp đỡ nữa và có người còn yêu cầu anh giúp đỡ.

– Cho dù người Phần Lan có lạnh lùng như băng giá, cũng may là họ có lớp vỏ mỏng bên ngoài sau khi đã hiểu được họ nhiều hơn, anh Bahtin nói.

BẤT NGỜ ĐÁNG TIẾC TRONG  CA ĐÊM

Sau khi đã làm việc ở Phần Lan được nửa năm, người bạn đã từng rủ rê anh Lev Bahtin đến đây bỗng đổi chỗ làm và trở về Esto­nia. Thay vào đó anh Bahtin ở lại Kotka.

– Chúng tôi có được người quản lý điều hành mới, và một năm sau đó tôi yêu cầu anh ta cho tăng lương. Anh ta nói hai lần là sẽ trò chuyện với tôi về vấn đề, nhưng rồi anh ta quên vấn đề của tôi.

Thêm một năm nữa trôi qua, cho đến khi tháng Tư anh Bahtin bỗng đột ngột bị cho thôi việc trong một ca khuya thứ Bảy.

- Bạn có thể tưởng tượng không? Tôi đã làm hai ca sang và hai ca tối, và khi tôi đến làm ca khuya, họ đuổi việc tôi. Theo lời ông chủ, công ty đang gặp khó khăn về tài chính và tôi là một công nhân quá đắt đỏ. Lẽ đương nhiên đó là một cú sốc; anh Bahtin nhớ lại.

Cho dù người Phần Lan có lạnh lùng như băng giá, cũng may là họ có lớp vỏ mỏng bên ngoài.

Nhưng trong cái rủi có cái may, là anh Bahtin đã gia nhập Liên đoàn Công nghiệp vào mùa thu trước đó. Vì vậy thời gian làm việc của anh đã hội đủ và anh nhận được tiền thất nghiệp theo tỉ lệ với mức lương.

– Các bạn đồng nghiệp Phần Lan của tôi nói rằng gia nhập công đoàn chỉ phát sinh thêm chi phí, nhưng người bạn Esto­nia của tôi là Georgi kể rằng việc gia nhập thành viên còn có những lợi ích nữa.

Khi anh Bahtin nghe tin về tiền thất nghiệp trả theo tỷ lệ với mức lương cùng với các khóa học của công đoàn, anh quyết định điền đơn. Theo anh Bahtin thì khóa học Các quy tắc của đời sống làm việc rất là hữu ích.

- Nếu tôi tham gia khóa học này một tháng rưỡi trước đây, tôi đã không đặt bút ký bất kỳ một giấy tờ nào trước khi tôi nói chuyện xong với người đại diện tín nhiệm.

Hiện tại khi bị đuổi việc anh Bahtin đã hấp tấp ký vào tờ giấy cho phép người chủ không có nghĩa vụ nhận anh trở lại làm việc.

– Tôi muốn nói với mọi người rằng nếu có ai đưa bạn tờ giấy để ký tên vào giữa đêm khuya thứ Bảy, đừng ký tên bạn vào đó. Bạn có thời gian chờ đợi cho đến thứ Hai để được tư vấn.

BREXIT ẢNH HƯỞNG ĐẾN QUYẾT ĐỊNH

Là người giao báo sáng sớm của bưu điện, cô Micheala Bailey, giơ tay trong lớp học Latomo ở trường Murikka.

- Làm sao mà tôi biết được là người chủ có tham gia công đoàn hay không? Thông tin đó có thể là hữu ích nếu như đi tìm việc mới, cô hỏi.

Cô Bailey chuyển đến Phần Lan từ Scot­land cách đây hơn bốn năm cùng với người chồng Phần Lan của cô, bởi vì chồng của cô Bailey nhớ nhà.

– Anh ấy có mối quan hệ rất là gần gũi với gia đình anh, còn tôi thì gần như không có gia đình ở Vương quốc Anh, vì vậy chúng tôi quyết định dọn về Phần Lan.

Việc nước Anh ra khỏi khối EU cũng có ảnh hưởng đến quyết định của chúng tôi, cô Bailey kể.

– Trước Brexit chúng tôi có thể du lịch giữa Phần Lan và nước Anh bao nhiêu lần tùy ý và cả hai chúng tôi đều có quyền cư ngụ ở hai nước, nhưng sau Brexit chúng tôi buộc phải sống một trong hai nước.

Việc hội nhập của cô Bailey ở Phần Lan gặp khó khăn. Cô nhớ nhất là công việc của mình. Cô Bailey được đào tạo làm nhân viên xã hội. Ở Scot­land cô làm việc trong các nhà giữ trẻ chuyển gởi nuôi dưỡng.

- Tôi yêu công việc của mình. Tôi thích làm việc với các thanh thiếu niên và tôi có nhiều sự tự do trong công việc của mình. Tôi có thể làm mọi điều vui nhộn với bọn trẻ.

Cô Bailey nhớ lại về việc cô đưa các đứa trẻ thích thể thao đi xem các trận đấu bóng rổ và bóng đá, hoặc cùng bọn chúng đi nghỉ mát ở Tây Ban Nha.

– Công việc đó để lại cho tôi rất nhiều kỷ niệm tích cực. Đó là công việc thú vị và còn được trả lương. Ở Scot­land tôi luôn luôn có mọi người xung quanh tôi tại chỗ làm. Bây giờ tôi làm công việc mà lúc nào tôi cũng một mình.

Trong công việc của mình, cô di chuyển khắp nơi trên vùng Pirkan­maa hoặc là bằng xe hơi, xe tay ga hay xe đạp.

– Tôi nhận đủ các tuyến đường ở khắp nơi trong vùng Pirkan­maa nếu như có ai đó chẳng hạn bị đau ốm. Có thể vào một ngày tôi ở Sasta­mala và ngày hôm sau ở Ylöjärvi hoặc Tampere, cô Bailey kể.

“BẠN KHÔNG THỂ QUÁ KÉN CHỌN”

Tìm được việc làm ở Phần Lan là không quá khó khăn, nhưng bạn không thể quá kén chọn, cô Bailey xác nhận. Cô đến Phần Lan vào tháng 4/​2020 và bắt đầu làm việc ở bưu điện vào tháng Chín.

– Đối với tôi điều quan trọng là tìm được công việc nào đó để tôi có thể trình ra một lịch sử làm việc ở Phần Lan, và để cho có người ở đây có thể kể với tôi rằng tôi là một người làm việc giỏi và đáng tin cậy.

Ở quê nhà cô Bailey đã gia nhập công đoàn. Các nhân viên xã hội có một công đoàn lớn và mạnh mẽ ở Anh Quốc, cô kể. Cô Bailey gia nhập Liên đoàn Công nghiệp thông qua một biến cố.

– Trước tiên tôi gia nhập một công đoàn không đúng chỗ, bởi vì tôi không biết là những người giao báo sáng sớm thuộc về một công đoàn khác với các nhân viên phát thư.

Cô Bailey khám phá ra sự việc này hồi năm ngoái khi cô không nhận được đợt tăng lương một lần theo như thỏa ước tập thể của liên đoàn Bưu điện và chuyển phát PAU.

Tôi nghĩ rằng tại khóa học tôi sẽ có được đáp án cho những câu hỏi của tôi.

Hồi tháng Tư cô Bailey tham gia khóa học tiếng Anh tên là We the Union ở đó cô được làm quen với các tổ chức nghiệp đoàn. Từ người đại diện tín nhiệm cô Bailey nghe tin về khóa học Các quy tắc của đời sống làm việc.

– Cho dù tôi đã làm việc ở Phần Lan được gần bốn năm nhưng vẫn còn nhiều vấn đề mà tôi không hiểu. Tôi nghĩ rằng ở khóa học này tôi có thể tìm được trả lời cho những câu hỏi của tôi.

Hiện nay cô Bailey chẳng hạn biết được rằng kỳ nghỉ thường niên được tính như thế nào ở Phần Lan. Cô kể rằng cô đã học được thêm nhiều về những quyền của mình và cảm thấy rằng cô đã mạnh mẽ lên từ những kiến thức thu thập được.

– Bây giờ tôi biết chú ý đến những mâu thuẩn trong công việc hiện nay của tôi và tôi biết xử lý ra sao. Nếu tôi đổi chỗ làm, tôi biết mình phải chú ý những vấn đề gì khi ký tờ hợp đồng lao động.

Các khóa học mới dành cho người nước ngoài

– Ở các khóa cơ bản chúng tôi sẽ bắt đầu từ các khái niệm. Chúng tôi thông qua các điều luật lao động, ý nghĩa của các thỏa ước tập thể về điều kiện lao động trong việc quyết định các điều kiện cho mối quan hệ lao động, cũng như vai trò của người lao động khi ký kết mối quan hệ lao động, người phụ trách khóa học là cô Riikka Vasama cho biết.

Cô làm việc tại Liên đoàn Công nghiệp trong cương vị trưởng phòng phụ trách lực lượng lao động người nước ngoài.

Tại khóa học các học viên sẽ nhận được câu trả lời cho những câu hỏi làm họ bận tâm nhiều nhất, thường liên quan đến giờ giấc làm việc, mức lương, thời gian thử việc, kỳ nghỉ phép thường niên và các ngày nghỉ pekka, cô Vasama nói.

– Họ rất năng động, đưa ra nhiều câu hỏi và chia sẻ các kinh nghiệm của họ. Mỗi lần tôi đều ngạc nhiên về việc làm sao nhóm học viên có thể cùng sinh hoạt với nhau tuyệt vời như thế, cho dù đó là một nhóm rất là đa dạng.

Cô Vasama kể rằng quả thật có nhu cầu cho các khóa học bẳng tiếng Anh, bởi vì nhiều học viên thú nhận rằng họ đã có thể làm khác đi nếu như họ biết được nhiều hơn về đời sống làm việc ở Phần Lan.

– Các khóa học có ành hưởng đến sự hòa nhập và truyền thêm sự tự tin. Các học viên không còn là những công cụ để dễ dàng sai khiến trong công việc nữa, mà là những người hoạt động tích cực và hiểu được những quyền của mình.

Sau khóa học Các quy tắc của đời sống làm việc, các thành viên của công đoàn có thể giờ đây tự đào tạo thêm cho mình với các khóa tiếng Anh khác. Khóa học tiếp theo mang tên Union News sẽ được tổ chức lần đầu tiên trong năm nay, cô Vasama kể.

– Đó là khóa chuyên sâu thay đổi theo từng đề tài, và những người đã học qua khóa cơ bản có thể tham gia.

Khóa học Union News sẽ được tổ chức vào cuối tháng Tám đầu tháng Chín tại trường Murikka. Riêng tháng Mười hứa hẹn sẽ có khóa học lần đầu tiên dạy bẳng tiếng Anh, đó là Khóa cơ bản dành cho người đại diện tín nhiệm.

Liên đoàn Công nghiệp sẽ tổ chức khóa học cuối tuần mang tên Welcome to Industrial Union, tại vùng Nuuk­sio của thành phố Espoo. Ngoài ra sắp có những khóa học dạy bằng tiếng Anh theo các địa phương và theo các ngành có tham gia thỏa ước tập thể.

– Một điều bổ sung đặc biệt là khóa học được tổ chức lần đầu tiên bằng tiếng Ukraine về các điều kiện lao động của các ngành nông nghiệp và làm vườn.

Các khóa học của Liên đoàn Công nghiệp đều miễn phí cho các thành viên, và liên đoàn cũng sẽ hoàn trả cho thành viên các chi phí đi lại. Các thông tin về những khóa học có thể tìm thấy trong tờ báo Tekijä và trong quyển hướng dẫn về đào tạo của Liên đoàn Công nghiệp. Thêm vào đó liên đoàn cũng sẽ gửi thư điện tử về các khóa học dạy bằng tiếng Anh cho tất cả các thành viên nào mà đã có đăng ký trong hệ thống dữ liệu rằng tiếng mẹ đẻ là một ngôn ngữ khác ngoài tiếng Phần Lan hoặc Thụy Điển.

– Tại các khóa học sẽ được tiếp thu những thông tin mới và đầu óc sẽ được thông suốt. Các khóa học cũng là cơ hội thú vị để làm quen với các thành viên khác của công đoàn, cô Vasama nói.

Soome tööelu reeglid inglise keeles Murik­kas: „Tead­ma­tusest võid eksida“

TEKST MEERI YLÄ-TUUHONEN
PILDID JYRKI LUUKKONEN

Teol­li­suus­liitto välis­maise taus­taga liik­med kuula­vad tähe­le­pa­ne­li­kult Murikka kooli­tus­kes­kuses Latomo-klas­sis ingli­se­keel­set õppe­tundi Tööelu baas­kur­sus.

– Kui teil tekib tööko­hal probleeme, saate kõige­pealt kursusel oman­da­tud teamis­tel põhjal selgi­tada, kas leiate lahen­duse tööle­pin­gust, kollek­tiiv­le­pin­gust või kohal­da­ta­vast seadusand­lusest, räägib kursuse juhen­daja Riikka Vasama.

Üks kursuse õpilas­test on Slovak­kias sündi­nud Jaros­lav Slíž. Ta saabus Soome kaks aastat tagasi, et oma unis­tusi täita.

– Minu suurim unis­tus on oma maja järve ääres. Soome oli minu jaoks parim valik, sest siin on nii palju järvi. Slovak­kia järved on väikesed.

Slíž hindab looduse rahu ja oma ruumi ega taha enda lähe­dusse naabreid. Seetõttu on parem, et järv on suur. Ta unis­tab oma tüdruksõbraga pere loomisest.

– Olen reisi­nud palju Euroo­pas, kuid nüüd olen esimest korda Põhja­maa­des. Ma olen alati taht­nud elada Soomes, Root­sis või Norras nende looduse tõttu.

Lõpuks valis Slíž Soome, sest tema sõber elas juba siin ja soovi­tas talle seda. Slíž otsus­tas proo­vida ja kolis Raumasse CNC metal­lilõi­ke­pingi operaatoriks.

– Töökoha leid­mine oli minu jaoks väga lihtne. Mu sõber rääkis minust oma ülemusele ja seejä­rel võttis minuga ühen­dust tööjõu rendi­firma Barona.

Asja tegi liht­saks see, et Slíž oli kvali­fit­see­ri­tud töötaja. Enne Soome koli­mist oli ta tööta­nud Slovak­kias peaa­egu kümme aastat CNC metal­lilõi­ke­pingi operaatorina.

Mais vahe­tas Slíž töökohta ja töötab nüüd CNC metal­lilõi­ke­pingi operaa­to­rina Purso-Tool­sis Poris.

– Ma teen peami­selt suurte laevade diisel­moo­to­ri­tele nukkvõlle, räägib ta.

TEADMISTENÄLG TÕI KURSUSELE

Jaros­lav Slíž leidis tee Tööelu reeglite kursusele pärast seda, kui ta sai Teol­li­suus­liit­tost e‑kirja, milles tutvus­tati ametiü­hingu ingli­se­keel­seid kursusi.

– Ma osale­sin juba april­lis Uusi­kau­pun­kis kursusel You have rights. See on minu teine kursus ja ma kavat­sen ka sügi­sel toimu­va­tel ingli­se­keel­se­tel kursus­tel osaleda.

Slíž tuli ametiü­hingu kursusele, sest tal oli suur teabenälg.

– Teave on üks täht­sa­maid asju maail­mas. Tead­ma­tusest võid eksida. Ma soovik­sin, et ametiü­hing korral­daks ka kollek­tiiv­le­pin­gupõ­hi­seid kursusi inglise keeles, ütleb ta.

Slovak­kias ei kuulu­nud Slíž kunagi ametiü­hin­gusse. See ei ole seal harul­dane, sest ainult 17 prot­senti tööta­ja­test on ametiü­hingu liik­med. Soomes on vastav arv 74%.

Minu suurim unis­tus on oma maja järve kaldal.

Slíž ütleb, et ta kuulis Teol­li­suus­liit­tost, kui ta käis TE-büroos pool­teist aastat tagasi asju ajamas kui ta esimest korda sund­puh­kusele määrati.

– Seal räägiti mulle, et kui ma ei ole ametiü­hingu liige ja ma tahan sund­puh­kuse ajal saada vähe­malt mingitki hüvi­tist, pean ma taot­lema töötu­toe­tust Kelalt, meenu­tab Slíž.

Slížile meel­dib väga Murikka kooli­tus­kes­kuses. Kursuse teise päeva lõpus läks ta esmalt jalu­tama ja seejä­rel sauna.

– See on nagu minu unis­tus: maja metsas järve kaldal. Maja on liht­salt suurem.

Slíži pere­konna unis­tus on teoks saamas. Ta räägib, et nädal enne kursust ta kihlus oma soom­la­sest tüdruksõbraga.

POJA SOOVIL SOOME

Suur­bri­tan­niast Soome koli­nud ja ajaleh­tede vara­hom­mi­kuse jaga­jana töötav Miranda Kihl­ström kuulis oma kollee­gilt Tööelu reeglite kursusest.

– Ta oli olnud ühel eelmi­sel kursusel ja ütles, et see on tõesti hea. Ootan nüüd huviga tule­vasi ingli­se­keel­seid kursusi.

Kihl­strömi jaoks oli kursus omamoodi sisse­ju­ha­tus Soome tööellu. Talle selgus muu hulgas, miks Soomes on puhkuse­hooaeg suvel.

– Kursuse juhen­daja rääkis, et soom­la­sed taha­vad nimelt suvel puhata. Mina tahan aga talvel puhkust võtta, sest ma tahan siis reisida päike­se­lisse ja sooja kohta.

Kihl­ström on nüüd esimest korda elus ametiü­hingu liige. Ta tahtis astuda ametiü­hin­gusse Teol­li­suus­liitto, kui ta kuulis, millist kait­set see pakub.

- Mind huvi­tas eriti see, et kui ma kaht­len milleski, võin helis­tada ametiü­hin­gusse ja küsida nõu, sest minu tausta tõttu ei saa ma alati täpselt aru, kuidas asjad Soomes käivad.

Lisaks usub Kihl­ström, et liik­me­li­sus aitab tal lõimuda Soome ühiskonda.

Kihl­ström kasva­tab üksi 16-aastast poega. Pere kolis poja soovil Soome. Kihl­strömi poeg on pooleldi soom­lane ja ta tahtis tulla Soome õppima, et oma siin­sete juur­tega pare­mini tutvuda.

Ta on üles kasva­nud Suur­bri­tan­nias, seega tunneb ta oma Briti suguvõsa. Soomes on ta olnud ainult kooli­va­hea­jal ja nüüd tahtis ta olla siin pike­malt. Ta mängib ka jääho­kit ning seetõttu on Soome tema jaoks ideaalne riik.

Ema ja poeg õpivad nüüd mõle­mad soome keelt. Keele õppi­mine ei ole alati nii lihtne. Kihl­strömi nördi­muk­seks soom­la­sed taha­vad temaga soome keele asemel inglise keelt rääkida.

– Ma ei saa soome keelt ka tööl prak­ti­see­rida, sest töötan üksinda.

„TÖÖ LEIDMINE ON RASKE“

Kihl­ström kolis Tampe­resse novem­bris. Detsem­bris alus­tas ta tööd Postis ajaleh­tede vara­hom­mi­kuse jaga­jana. Töökoha leid­mine Soomes oli väga raske, ütleb Kihlström.

– Minu vara­se­mast tööko­ge­musest ei olnud peaa­egu üldse kasu, sest ma ei oska soome keelt ja mul ei ole kutse­ha­ri­dust. Neile, kes räägi­vad inglise keelt, on tööd peami­selt IT- ja tehnika vald­kon­nas, ütleb Kihlström.

Ta töötas rohkem kui 20 aastat turismi sekto­ris, kust liikus edasi heao­lu­töös­tusesse ja seejä­rel asutas oma ettevõtte. Kuid ta pidi sellest loobuma, kui tema isa haiges­tus ja suri.

Kui ma olen milleski ebakin­del, võin nõu saami­seks helis­tada ametiühingusse.

Kihl­ström hakkas Soomest tööd otsima juba enne kolimist.

– Liitusin Face­booki grup­pi­dega, mis aita­vad britte Soome koli­mi­sel. Selle kaudu tutvusin ma Michea­laga ja ta rääkis mulle töövõi­ma­lus­test Postis.

Kihl­strömi sõnul ei ole ajaleh­tede vara­hom­mi­kuse jagaja töö talle parim, sest ta ei pääse oma ametia­la­seid oskusi raken­dama. Samuti ei saa ta töötada mees­kon­nas, mis talle meeldib.

– Tööl on ka palju häid omadusi. Öösel on rahu­lik. Töö ei ole stres­si­rohke ja samal ajal saan ma nautida ilusat loodust. Posti on suur ettevõte ja pakub ka võimalusi.

Töö kõrvalt on Kihl­ström vaba­taht­li­kuks Bloom ry‑s. See on Tampe­res tegut­sev mitte­tu­lun­dusü­hing, kus saavad kohtuda välis­maa­la­sed ja kohalikud.

KULTUURIDE KOKKUPÕRKED

Enamik Tööelu reeglite kursuse osale­jaid töötab töös­tuses. Nagu ka Lev Bahtin, eest­lane, kelle emakeel on vene keel ja kes tuli Soome sõbra kutsel.

– Mu sõber töötas siin tehase opera­tiivse juhina ja vajas tööle usal­dus­väär­seid inimesi. Ta rääkis mulle, et tal on pakkuda füüsi­list tööd, mille eest maks­takse hästi.

Bahtin asus 2021. aasta septem­bris tööle töös­tus­likke filt­reid toot­vas Eagle Filter­sis Kotkas. Alguses tundus talle, et tema kollee­gid on aegla­sed ja laisad, kuna ta oli harju­nud Eestis töötama teist­su­guse tempoga.

– Soom­la­sed ei ela töö nimel, vaid tööd tehakse elami­seks. Nad ei tule töölt koju nii, et on füüsi­li­selt ja vaim­selt läbi. See oli esimene asi, mida ma pidin õppima ja mõistma hakkama.

Bahtin põrkas tööelus kokku ka teiste kultuu­ri­liste erinevustega.

– Ma imet­len tuge­vat ja iseseis­vat Soome naist, kuid kui ma näen 60 kg naist lükka­mas 12–15 kg kaalu­vat eset, siis lähen loomu­li­kult appi, ütleb Bahtin.

Mõned tema kollee­gid keel­dusid abist. Nad arva­sid, et ma pean neid nõrgaks või tahan neile näidata oma tuge­vust, ütleb Bahtin.

– Ma selgi­ta­sin neile, et kui ma saan teha midagi nende heaks, mis on minu jaoks lihtne, siis teen seda hea meelega. Meil kõigil on omad tuge­vused ja me peak­sime neid kasutama.

Mõne kuu pärast ei keel­du­nud Bahtini kollee­gid enam abist ja mõned isegi kutsusid teda appi.

– Kuigi soom­la­sed on külmad kui jää, on neil õnneks õhuke kest, kui neid pare­mini tundma õppida, ütleb Bahtin.

EBAMEELDIV ÜLLATUS ÖISES VAHETUSES

Poole aasta pärast vahe­tas Lev Bahtini sõber, kes oli ta Soome tööle meeli­ta­nud, töökohta ja naasis Eestisse. Bahtin jäi aga Kotkasse.

– Saime uue opera­tiivse juhi ja aasta pärast palusin temalt palgakõr­gen­dust. Ta ütles kaks korda, et räägime sellest, aga siis unus­tas asja ära.

Kulus teine aasta, kuni april­lis ühel laupäe­val ööva­he­tuses olles Bahtin oota­ma­tult vallandati.

– Kas te kuju­tate ette? Olin teinud kaks hommi­kust ja kaks õhtust vahe­tust ning kui ma öisesse vahe­tusse tulen, siis mind vallan­da­takse. Ülemuse sõnul oli ettevõte finats­ras­kus­tes ja mina olin liiga kallis töötaja. Muidugi oli see šokk, Bahtin kordab olukorda.

Kuigi soom­la­sed on külmad kui jää, on neil õnneks õhuke kest.

Õnneks oli Bahtin astu­nud ametiü­hin­gusse eelmi­sel sügi­sel. Seetõttu oli tema töös­taaži tingi­mus täide­tud ja tal oli õigus saada palgapõ­hist töötutoetust.

– Minu Soome kollee­gid ütle­sid, et ametiü­hin­gusse kuulu­mine tähen­dab ainult lisa­ku­lu­tusi, aga minu eest­la­sest sõber Georgi ütles, et sellel on ka eeliseid.

Kui Bahtin kuulis palgapõ­hi­sest töötu päeva­ra­hast ja ametiü­hingu kooli­tus­test, otsus­tas ta täita liik­meks astu­mise vormi. Bahtin leiab, et Tööelu reeglite kursus on kasulik.

– Kui ma olek­sin selle kursuse pool­teist kuud varem läbi­nud, ei oleks ma mille­legi alla kirju­ta­nud enne, kui olek­sin rääki­nud usaldusisikuga.

Nüüd aga kirju­tas Bahtin ähmiga vallan­da­mise ajal alla pabe­rile, mis vabas­tab tööandja töötaja tööle taga­sivõt­mise kohustusest.

– Ma ütlen kõigile, et kui keegi toob sulle laupäeva öösel allkir­jas­ta­mi­seks paberi, ärge kirju­tage sellele alla. Teil on alati aega oodata esmas­päe­vani ja küsida nõu.

BREXIT MÕJUTAS OTSUST

Micheala Bailey, kes töötab Postis ajaleh­tede vara­hom­mi­kuse jaga­jana, tõstab käe Murikka kooli­tus­kes­kuse Latomo-klassis.

– Kuidas ma tean, kas tööandja kuulub ühin­gusse? Ta küsib, kas see info on uue töö otsi­mi­sel kasulik.

Bailey ja tema soom­la­sest abikaasa koli­sid neli aastat tagasi tema kodu­kan­dist Šoti­maalt Soome, sest Bailey abikaa­sal oli koduigatsus.

– Ta on oma pere­kon­naga väga lähe­dane, minul aga pole Suur­bri­tan­nias peaa­egu üldse peret ja seetõttu otsus­ta­sime kolida Soome.

Otsust mõju­tas ka Suur­bri­tan­nia lahku­mine Euroopa Liidust, ütles Bailey.

– Enne Brexi­tit võisime reisida nii palju kui taht­sime Soome ja Suur­bri­tan­nia vahel ning mõle­mal oli õigus elada mõle­mas riigis, kuid pärast Brexi­tit pidime jääma emba kumba riiki paikseks.

Baileyl on olnud raske Soomes koha­neda. Eriti igat­seb ta oma tööd. Bailey on hari­duselt sotsi­aal­töö­taja. Šoti­maal töötas ta lastekodudes.

– Ma armas­ta­sin oma tööd. Mulle meel­dib töötada noor­tega ja mul oli töös palju vaba­dust. Ma võisin teha noor­tega igasu­guseid vahvaid asju.

Bailey meenu­tab, kuidas ta viis spor­dist huvi­ta­tud noori korv- ja jalg­pal­li­män­gu­dele või läks noor­tega Hispaa­niasse puhkusele.

– Mulle jäid väga head mäles­tused. See oli tore ja selle eest isegi maksti. Šoti­maal ümbrit­se­sid mind tööl pide­valt inime­sed. Nüüd ma teen tööd, kus ma olen kogu aeg üksi.

Ta liigub töö tõttu mööda Pirkan­maad kas auto, rolleri või jalgrattaga.

– Ma asen­dan üle Pirkan­maa, kui keegi on haige. Ühel päeval võin olla Sasta­ma­las ja järg­mi­sel päeval Ylöjär­vis või Tampe­res, ütleb Bailey.

“SA EI SAA OLLA VALIV”

Töökoha leid­mine Soomes ei ole väga raske, kuid ei saa olla valiv, ütleb Bailey. Ta tuli Soome 2020. aasta april­lis ja alus­tas tööd Postis septembris.

– Minu jaoks oli oluline leida mingi töö, et mul oleks Soomes töös­taaži ja et keegi siin saaks öelda, et olen hea ja usal­dus­väärne töötaja.

Bailey oli juba oma kodu­maal ametiü­hingu liige. Sotsi­aal­töö­ta­ja­tel on Suur­bri­tan­nias suur ja tugev ametiü­hing, ütleb ta. Bailey sai Teol­li­suus­liitto liik­meks kogemata.

– Ma liitusin kõige­pealt vale ametiü­hin­guga, sest ma ei tead­nud, et ajaleh­tede vara­hom­mi­kused jaga­jad kuulu­vad posti­ja­ga­ja­test teise liitu.

See selgus Baileyle eelmi­sel aastal, kui ta ei saanud ühekord­set palgatõusu vasta­valt Posti- ja Logis­ti­ka­liidu PAU kollektiivlepingule.

Ma arva­sin, et saan kursusel vastused minu küsimustele.

April­lis osales Bailey ingli­se­keel­sel kursusel We the Union, kus tutvu­takse ametiü­hin­gu­lii­ku­mi­sega. Bailey kuulis Tööelu baas­kur­susest oma juhti­valt usaldusisikult.

– Kuigi olen Soomes tööta­nud peaa­egu neli aastat, on veel palju asju, millest ma aru ei saa. Ma arva­sin, et saan kursusel vastused oma küsimustele.

Nüüd teab Bailey näiteks, kuidas Soomes määra­takse iga-aastane puhkus. Ta ütleb, et on oma õiguste kohta rohkem teada saanud ja tunneb, et teave võimes­tab teda.

– Nüüd ma oskan oma prae­guses töös pöörata tähe­le­panu vastuo­lu­dele ja tean, mida teha. Kui vahe­tan töökohta, siis tean, millis­tele asja­dele tööle­pin­gus tähe­le­panu pöörata.

Uued kursused välismaalastele

– Baas­kur­susel alus­tame põhitõ­de­dest. Käsit­leme tööalast seadusand­lust, kollek­tiiv­le­pin­gute täht­sust töötin­gi­muste määrat­le­mi­sel ja töötaja enda rolli tööle­pingu osapoo­lena, räägib kursuse juhen­daja Riikka Vasama.

Ta töötab Teol­li­suus­liit­tos välis­maise päri­to­luga tööta­jate üksuse juhina.

Kursuse osale­jad saavad vastused oma küsi­mus­tele, mis on sageli seotud tööaja, palga, katseaja, puhkuse ja tööaja tasan­dus­päe­va­dega, ütleb Vasama.

– Nad on aktiiv­sed, esita­vad palju küsi­musi ja jaga­vad oma koge­musi. Iga kord ma imes­tan, kui hästi grupp koos töötab, hooli­mata sellest, et see on nii mitmekesine.

Vasama ütleb, et ingli­se­keel­se­tele kursuste järele on tõeline vaja­dus, sest paljud osale­jad ütle­vad, et nad olek­sid tegut­se­nud teisiti, kui nad olek­sid rohkem tead­nud Soome tööelust.

– Kursused mõju­ta­vad lõimu­mist ja võimes­tu­mist. Osale­nud ei ole enam tööko­hal peksu­poi­siks, vaid aktiiv­sed tegut­se­jad, kes tunne­vad ka oma õigusi.

Pärast Tööelu baas­kur­sust saab ametiü­hingu liige nüüd järg­mis­tel ingli­se­keel­se­tel kursus­tel osaleda. Sel aastal toimub esimest korda täien­dus­kur­sus Union News, ütles Vasama.

– See on vahe­tuva teemaga süven­dav kooli­tus, kus võivad osaleda baas­ku­ruse läbinud.

Union News -kursus toimub Murik­kas septem­bri-oktoo­bri vahe­tusel. Oktoo­bris toimub ka esimene ingli­se­keelne Usal­dusi­si­kute baaskursus.

Lisaks korral­dab Teol­li­suus­liitto Espoos Nuuk­sios näda­la­va­he­tusel kursuse Welcome to Industrial Union. Samuti on tule­mas piir­kond­likke ja vald­kon­dade kollek­tiiv­le­pin­gupõ­hi­seid ingli­se­keel­seid kursusi.

– Erilise täien­dusena korral­da­takse esma­kord­selt ukrai­na­keelne kooli­tus põllu­ma­jan­dus- ja aian­dus­sek­tori töötingimustest.

Teol­li­suus­liitto kursused on liik­me­tele tasuta ja ametiü­hing hüvi­tab ka oma liik­mete reisi­ku­lud. Lisa­tea­vet kursuste kohta leiate ajakir­jast Tekijä ja Teol­li­suus­liitto kooli­tuste teat­mi­kust. Lisaks saadab ametiü­hing e‑kirja ingli­se­keel­sete kursuste kohta kõigile oma liik­me­tele, kelle emakeel ei ole soome ega rootsi keel.

– Kursus­tel saab uut teavet ja saab end tuulu­tada. See on ka suure­pä­rane võima­lus tutvuda teiste ametiü­hingu liik­me­tega, ütleb Vasama.